ЗДОРОВЕНЬКІ БУЛИ!
Ю.БЕРЕЗІН, Р.ВІККЕРС, О.КАНЕВСЬКИЙ, Ю.ТИМОШЕНКО


СМІХАНІЗОВАНИЙ КОНЦЕРТ з гарантією на дві дії
"ОД І ДО" Історична комедія на чотири епохи
НОВОРІЧНИЙ СЮРПРИЗ Інтермедія
ЗАВЖДИ НАПОГОТОВІ! Інтермедія
ІДЕ ВЕСНА Інтермедія
ДВІ ДРУЖИНИ Інтермедія
НАША ВУЛИЦЯ Інтермедія
"ГДЕ ЖЕ ВЫ ТЕПЕРЬ, ДРУЗЬЯ ОДНОПОЛЧАНЕ?" Інтермедія
"КВН" ТАРАПУНЬКИ І ШТЕПСЕЛЯ Інтермедія
"ОЙ ТИ, ГАЛЮ!.." Інтермедія
НА ПОВНУ СИЛУ Інтермедія
ПОКАЗОВИЙ ЗООПАРК Інтермедія

Репертуарний збірник
„Мистецтво” Київ-1976

СМІХАНІЗОВАНИЙ КОНЦЕРТ
з гарантією на дві дії



ДІЙОВІ ОСОБИ:



Тарапунька.

Штепсель.

Винахідник.

Лобуряка.

Дія перша "САТИРАЛЬНА МАШИНА"

Веселий музичний вступ. Перед завісою — Винахідник з афішею в руках.

Винахідник. Прикро, дуже прикро! Ось афіша. Тут про всіх написано: актори, композитор, художник, звукорежисер... Тільки мене немає. А перша дія, між іншим, зветься "Сатиральна машина". А хто її винайшов? Пробачте, я. Скромний, звичайний, рядовий... геній.

Як усе геніальне, ідея створення цієї машини виникла несподівано. Я сконструював елементарну кишенькову пральну машину з турбореактивним двигуном, яка керується по радіо. В усіх інстанціях мій винахід викликав великий... сміх. Це навело мене на думку переробити машину пральну в "сатиральну". Задумано — зроблено. Моя машина, як і пральна, знищує бруд, але, крім того, обробляє людей, нечистих на руку. Ось чому особисто я тримаюсь від неї якнайдалі. А Тарапунька і Штепсель охоче взяли її на озброєння — їм втрачати нічого.

Машина — люкс!.. Але чого це я розповідаю про неї? Вона сама про себе краще скаже. (Виходить).

Голос машини. Увага, увага! Говорить сатиральна машина. До експеримента все готово. Агрегати функціонують бездоганно. Прилади діють відмінно. Радіоапаратура безвідмовна. Все в порядку!

За завісою чути вибух.

Все в поря... Все в поря... Все в поря...

Відкривається завіса. На сцені "Сатиральна машина" — фантастичний гібрид електронно-лічильного механізму і кухонного комбайна, що нагадує за обрисами корову. Хитромудре сплетіння трубок і дротів, безліч приладів, циферблатів, стрілок, антен. З-під машини стирчать дві пари ніг: довгі — Тарапуньки, короткі — Штепселя. Вочевидь, власники ніг, як оті нещасні автолюбителі, ремонтують нижню частину машини.

(Монотонно бубонить). Все в поря... Все в поря... Все в поря...

Тарапунька (його голова з'являється в отворі над ногами). Штепсель! Я більше не можу цього чути.

Штепсель (його голова з'являється поруч). А что я могу сделать?

Тарапунька. Заткни їй ротор!

З отвору висовується рука Штепселя і, витягнувшись на два метри, затикає розтруб па головній частині машини. Бубоніння припинилось. Тепер чути тільки тиху музику, ніби десь постукують молоточком по гайках, болтах і труб

Тарапунька. "Все в поря..." вже не повторя... Штепсель. А розетки горя...

Тарапунька. Який же ти в біса штепсель, коли не розбираєшся в розетках?!

Голови зникають. Звучить музика.

Голос Штепселя. Розетки налажены!

Знову з'являються голови друзів. Тільки тепер голова Штепселя — над ногами Тарапуньки, а голова Тарапуньки — над ногами Штепселя.

Тарапунька (здивовано дивиться на ноги). Перепунькали!.. Де мої ноги?

Штепсель. А где моя голова? Выходит, мне поменяли голову?

Тарапунька. Чого ти хвилюєшся? Я знаю один колгосп, де щомісяця голову міняють і нікого це не хвилює... І потім, твоїм ногам яка ж голоті дісталась! А ви подивіться, люди добрі, який набалдашник на мої ноги наділи! Кошмар!

Голови зникли. За мить вони з'являються в отворах над двома переплетеними трубами. Тепер складається враження, що переплетені не труби, а шиї Тарапуньки і Штепселя.

Штепсель. Что случилось?

Тарапунька. Здається, ми з тобою заплутались...

Штепсель. По-моему, все дело в аппарате.

Тарапунька. В якому?

Штепсель. В бюрократическом.

Тарапунька. А що там таке?

Штепсель. Все забито ненужными бумагами. Что делать?

Тарапунька. Пусти сатиричну струю!

Рука Штепселя смикає за ручку на хвості машини. Виникає бадьора музика. У верхньому правому кутку з'являється голова Тарапуньки. Хоча його ноги внизу трохи підтягнулися, довжина тіла тепер стала недоладною. Ноги Штепселя зникли і тут же з'явилися у лівому кутку машини. За якусь мить випірнула і голова Штепселя, але чомусь під ногами.

Що ти там робиш?

Штепсель. Взбираюсь по темопроводу.

Тарапунька. Ну і що там за теми?

Штепсель. Вот управдом, транспорт, торговля...

Чути, як рветься тканина.

Тарапунька. Обережно! Старі теми!

Штепсель (його голова піднімається вище, хоча ноги залишаються па місці). Недостатки в строительстве...

Тарапунька. Стій спокійно — вічна тема!

Штепсель. Воспитание молодежи... Ай, укололся!

Тарапунька. Гостра тема!

Штепсель. А это что-то о взятках...

Голова Штепселя зникає. Чути гуркіт падіння. За мить внизу з'являються руки і ноги Штепселя, що розпластався.

Тарапунька. Що з тобою?

Штепсель. Попал на скользкую тему! (Вилазить на авансцену). Проверили все узлы, а она не включается! Что делать?

Тарапунька. Треба подумати!

Обоє думають на ходу. Штепсель крокує вперед-назад перед машиною, а Тарапунька за машиною. Його голова на три метри вище від ніг. Зупинились.

Штепсель. Ничего не приходит в голову.

Тарапунька. А я придумав!

Він іде, але якось дивно: голова рухається праворуч, а ноги — ліворуч.

Штепсель. Ты думаешь, нужен фотонный инструмент?..

Тарапунька (із-за куліс). Фотонний, фотонний...

Штепсель. А может, фазотронный?

Тарапунька. Звичайно, фазотронний!

Штепсель. А может, электронный?

Тарапунька. Може. (Виходить на сцену з великою суковатою дубиною).

Штепсель. Что это?

Тарапунька. Електронофотонофазотронний інструмент. Я ним свій телевізор ремонтую.

Штепсель. Как?

Тарапунька. А ось так! (Замахується дубиною).

Машина відразу запрацювала. Побігли, замигтіли вогники, почали рухатись механізми, і машина заспівала на мелодію "Пісеньки фізкультурника" ("Если хочешь быть здоров...").

Голос машини.
    Все в порядке!
    Все в порядке, все в поря...
    Все в порядке!
    Все в порядке, все в поря...
    Да, все в порядке, все в порядке!
    Все в порядке, все в поря...


Під звуки цієї пісеньки Тарапунька і Штепсель виходять на просценіум.

Штепсель. Хороший мотивчик!

Тарапунька. А мені слова дуже сподобалися...

Штепсель. Ну, ты скажешь! Какие слова? "Все в порядке" — и все.

Тарапунька. Чудові слова, якщо їх вчасно і доречно сказати!

Викопуються куплети на вищезгадану мелодію.

    Есть в районе Семихатки
    Удивительный колхоз.
    Там подохли свиноматки,
    В клубе там хранят навоз,

    На молочном комбинате
    Дружно гонят самогон,
    А веселый председатель
    Пишет рапорты в район:

    Все в порядке!
    Все в порядке, все в поря...
    Все в порядке!
    Все в порядке, все в поря...
    Да, все в порядке, все в порядке,
    Все в порядке, все уря!

    Заседанья вредны очень,
    Их давно кончать пора,
    Но сидят с утра до ночи
    И от ночи до утра.

    Сводки, сметы и отчеты,
    Совещанья без конца,
    Возвратился муж с работы,
    А на муже нет лица...

    Все в помадке!
    Все в помадке, все в пома...
    Все в помадке:
    Щеки, нос и рукава—
    Да, все в химической помадке,
    А помадка не смыва...

    Два строительных завода
    Есть за городом у нас,
    На одном — стоит работа,
    На другом — высокий класс!

    На одном пустуют краны,
    Плана нет, дохода нет...
    На другом дают три плана.
    В чем же дело? Где секрет?

    Все в зарплатке!
    Все в зарплатке, все в зарпла...
    Все в зарплатке!
    Все в зарплатке, все в зарпла...
    Да, все в повышенной зарплатке
    Плюс высокая созна...

    Флаги празднично алеют,
    Звезды яркие горят.
    Катит перед мавзолеем
    Боевых ракет отряд.

    Необъятны, бесконечны
    И еще, еще, еще...
    Мы за мир стоим, конечно,
    Но приятно знать нам, что...

    Все в порядке,
    Все в порядке, все в поря...
    Все в порядке,
    Все в порядке на пара...
    Да и на стартовой площадке
    Все в порядке, все заря...


Штепсель. Вы извините нас, товарищи, мы за этой машины толком и не поздоровались... Добрый вечер!

Тарапунька. Здоровенькі були!

Штепсель. Так я говорю о машине. Очень нам с ней трудно приходится. Уход, ремонт, хранение... Людям "Жигули" негде поставить, а что нам с этой громадиной делать? Беда, да и только! Вот и сегодня, где ее ставить? Может, возле школы?

Тарапунька. Ти що?! Один мій знайомий бульдозерист проїжджав мимо школи, зупинився, зайшов спитати, які в сина оцінки. Через п'ять хвилин вийшов — нема бульдозера!

Штепсель. Угнали?

Тарапунька Та ні. Першокласники розібрали на металолом.

Штепсель. Ну, нам это не угрожает, у нас металла немного, У нас пластмасса, гвоздики, шпунтики, триоды...

Тарапунька. Знайдеться такий шпунтик, він тобі гвіздочком такий тріод надряпає, що ніяка пластмаса не витримає! Грамотна зміна росте!

Штепсель. Мы себе такого никогда не позволяли!

Голос машини. Они пишут на моторах, вы писали на заборах!

Штепсель. Видите, и нас не пощадила!..

Тарапунька. Не забудь, Штепселю, нагадати мені після концерту, щоб я тобі нагадав, щоб ти не забув прийти до мене на новосілля...

Штепсель. А почему ты таким замогильным голосом приглашаешь на такой радостный праздник?

Тарапунька. Тобі радість! Ти прийшов, повеселився і пішов. А мені там жити!

Штепсель. А чем плохо? Отдельная квартира, три комнаты...

Тарапунька. І дві кладовки.

Штепсель. Балкон во двор...

Тарапунька. І на вулицю.

Штепсель. Прекрасная ванна...

Тарапунька. І душ.

Штепсель. Чем же ты недоволен?

Тарапунька. А висота?

Штепсель. Два пятьдесят. Нормальная высота.

Тарапунька. Для твого росту, може, й нормально, а мені як? Мабуть, придумав цю висоту такий, як ти, недомірок, а нам тепер страждати!

Штепсель. Нашел к чему придраться! Другой бы на твоем месте танцевал от радости!

Тарапунька. А я що роблю? Цілий день танцюю навприсядки. Бо як не присядеш, то або люстра на підлозі, або гуля на носі. Так і ходжу по кімнаті: Гоп, куме, не журися! Туди-сюди повернися!

Штепсель. Зажирел, братец! Вспомни, как ты радовался на своем первом в жизни новоселье!

Тарапунька. Згадала баба, як дівкою була! Скільки ж то років минуло?

Штепсель. Не так много — лет тридцать...

Тарапунька. А-а-а, це коли я... Ні, це коли ти... Це коли ми... Ні, Штепсель, не пам'ятаю. Вилетіло з голови!

Штепсель. Так вот, ты постарайся вспомнить, как это было, а я пойду, переоденусь к новоселью...

Тарапунька. Забув... Склероз! Згадав! У нас же є машина! Де тут "Довідкове бюро"? (Знайшов на машині місце, звідки висувається кронштейн з мікрофоном). Що мені робити з моєю пам'яттю? Все чисто забуваю, що було.

Голос машини. Користуйтесь ліфтом часу! Швидко, вигідно, зручно!

Дверцята заштовхують Тарапуньку в кабіну ліфта. Чути звук запуску, і на світловому табло виникає напис — 1976. Остання цифра, як на лічильнику таксі, змінюється меншими. Біжать назад місяці й роки. Машина тим часом говорить.

Голос машини. Ліфт часу піднімає до світлих вершин майбутнього й опускає в темні глибини минулого. Швидкість — рік на секунду! Аби уникнути ажіотажу серед населення, прохання не брати в минуле штучних діамантів, а у майбутнє — спиртних напоїв. Лише десять хвилин вперед, і з вами поснідають майбутні нащадки. Двадцять хвилин назад,— і вами повечеряють ваші далекі предки. На випадок аварії в районі майбутнього — дзвоніть нам по відеотелефону, а на випадок аварії в минулому... пишіть листи!

На світловому табло застигає цифра 1946. Лічильник зупинився. Ни екрані вид зруйнованого Хрещатика. Спалахує світло. З ліфта часу виходить Тарапунька. В руках у нього авоська, в'язанка дров. Він у модному на ті часи костюмі: піджак з високими плечима, краватка, пов'язана величезним вузлом, капелюх з вузькими крисами. Вийшов на просценіум, озирнувся, поклав в'язанку.

Тарапунька. Та-ак... До новосілля все готове. Дрова є, примус є... Штепселя нема.

Штепсель (він встиг переодягтись у модний сучасний костюм). Привет!..

Друзі здивовано дивляться один на одного.

Тарапунька. Здоровенькі були! (Знімає капелюх — на голові густа копиця волосся).

Штепсель. Почему ты не предупредил, что у тебя новоселье с маскарадом?

Тарапунька. Маскараду не буде. Одни ти чорт-зна у що вирядився.

Штепсель. Это я вырядился?! Ты лучше скажи, сколько у тебя ушло материала на эти юбки? (Показує на штани Тарапуньки).

Тарапунька. У мене ширина нормальна — сорок два сантиметри. А ти скажи, на тобі що — штани чи підштаники?

Штепсель. Но зато пиджачок у тебя!

Тарапунька. А що?

Штепсель. Плечи немножко "маловаты"...

Тарапунька. Чого це мало вати?! Тут по кілограму вати на кожному плечі! А що це за сорочка на тобі, що через неї майку видно?

Штепсель. Нейлоновая.

Тарапунька. Нейлонова?

Штепсель. Да.

Тарапунька. А хто він такий?

Штепсель. Кто?

Тарапунька. Нейлонов.

Штепсель. Какой Нейлонов?

Тарапунька. Котрий тобі дав сорочку поносити?

Штепсель (дивиться на годинник). Хватит дурачиться, нам пора.

Тарапунька. У-у, який годинник! "Лонжин"? "Омега"? "Докса"?

Штепсель. Нет, наш. Первый госчасзавод, "Вымпел".

Тарапунька. Щось не чув. Може, махнемось? У мене трофейний.

Штепсель. А зачем мне твоя "цибуля"?

Тарапунька. Я тобі ще дам голки для примуса.

Штепсель. У меня нет примуса.

Тарапунька. На тобі примус!

Штепсель. Мне все это не нужно.

Тарапунька. Ну, добре, я тобі дам мою фронтову шинелю!..

Штепсель. Куда мне твоя шинель?

Тарапунька. Зробиш жінці пальто.

Штепсель. Станет моя жена носить пальто из старой шипели. Она еще, наверное, грязная...

Тарапунька. Не страшно! Бери два талони на мило в додачу!

Штепсель. Какие талоны?

Тарапунька. Ну, добре! Хай мое пропадає! (Знімає галоші). На, бери!

Штепсель (з цікавістю). Калоши?! Где ты их купил?

Тарапунька. Купив? Спробуй купи! Я за них чотири банки тушонки віддав. Бери, Штепсель, поки я не передумав!

Штепсель. Зачем тебе этот обмен? Пойди в магазин и купи. Такие часы сорок рублей стоят.

Тарапунька. Сорок карбованців?! Ось в'язанка дров, бачиш? Сто карбованців віддав.

Штепсель. Сто?!

Тарапунька. Сто! А ти кажеш годинник — сорок!

Обоє недовірливо дивляться один на одного.

Штепсель. Ладно, не будем спорить! Ты мне лучше скажи, все ли у тебя готово к новоселью? Ты уже обставил все комнаты?

Тарапунька. Які кімнати?

Штепсель. Тебе ж дали на семью три комнаты.

Тарапунька. Мені дали одну кімнату на три сім'ї.

Штепсель. Как так?

Тарапунька. Отак! Тесть і жінка, я і жінка, брат жінки і його жінка. Шість осіб.

Штепсель. А санузел у тебя совмещенный?

Тарапунька. Не розумію...

Штепсель. Ну, ванна и туалет вместе?

Тарапунька. Ні, не разом, але близько. Туалет у дворі, а ванна поруч в лазні, через дорогу.

Штепсель. Ты ж говорил: в квартире есть душ!

Тарапунька. Я казав: у квартирі шість душ!

Штепсель. Ну, а вода всегда идет?

Тарапунька. Ні, що ти! Коли дощ, тоді тече. І то не всюди, а тільки по одній стіні.

Штепсель. А какой этаж?

Тарапунька. Хороший, напівпідвал, напівгорище...

Штепсель. Где же она находится?

Тарапунька. Ти що, не знаєш? В отому будинку, де годинник!

Штепсель. А-а! В доме, где башня с часами! Где же там твоя комната?

Тарапунька. Я ж кажу, там, де годинник!

Штепсель. Под часами или над часами?

Тарапунька. В самому годиннику!

Штепсель. Выходит, тебе досталась комната с боем и циферблатом?..

Тарапунька. Це вірно. Дісталася з страшним боєм і з великим блатом.

Штепсель. И для этого еще блат нужен?

Тарапунька. А що ти думав? Будь-кого туди не пустять!

Штепсель. В общем, я вижу, с квартирой тебе повезло. А чем ты нас будешь угощать?

Тарапунька. Все продумано! Читай меню!

Штепсель (читав). Экспедитор, шофер... Позволь, это же гости!

Тарапунька. Ти дивись, з чим їх їдять!

Штепсель (читає). Экспедитор овощной базы...

Тарапунька. Це значить: огірочки, помідорчики, цибулька...

Штепсель. Ясно. (Читає). Шофер с колбасной фабрики... Тоже ясно. Сторож хлебзавода... Понятно. Восемь врачей... Непонятно. Зачем тебе столько врачей?

Тарапунька. А спирт? Як можна в такий радісний день без спирту?

Штепсель. Какая радость? Одна комната без удобств на три семьи!..

Тарапунька. А у тебе?!

Штепсель. Ты так говоришь, будто не был вчера в моей трехкомнатной квартире...

Тарапунька. Я взагалі вчора тебе не бачив!

Штепсель. Как это не видел? Я еще был на "Волге"...

Тарапунька. Як же я міг тебе зустріти, коли ти був на Волзі, а я на Дніпрі?

Штепсель. Потом мы сидели у меня, смотрели концерт самодеятельности.

Тарапунька. У тебе дома? Концерт?

Штепсель. Ну да, была передача...

Тарапунька. Якщо ти сидів вдома, то навіщо тобі передача? А якщо ти сидів там, куди носять передачі, то для чого тобі ота самодіяльність?!

Штепсель. Чудак ты! Эта самодеятельность гастролировала по всему миру!

Тарапунька. Ти, Штепсель, бреши, та знай міру!

Штепсель. Ты сегодня всему удивляешься! Можно подумать, ты не знаешь, что такое телевизор, транзистор, синхрофазотрон, радар, лазер... Может, ты забыл, что в Киеве строится вторая очередь метро?..

Тарапунька. Згадав! Черга! Друга! Згадав! Одну зайняв за хлібом, другу — за повидлом!.. Бувай здоровий, я пішов.

Хапає в'язанку дров, примус і біжить до ліфта. Галоші, що стояли збоку, розвертаються і самі біжать за Тарапунькою. Знову звуки ліфта, що рухається. Лічильник відраховує роки з 1946-го по 1976-й. Штепсель тільки зараз здогадався, що трапилось. На екрані — сьогоднішній Хрещатик. З ліфта виходить Тарапунька в сучасному костюмі.

Штепсель. Как съездил?

Тарапунька. Чудово!

Штепсель. Вспомнил?

Тарапунька. Все згадав! Це ж подумати тільки: всього тридцять років тому у нас не було жодного холодильника, ми не знали, що таке газова плита...

Штепсель. А теперь человек получает три комнаты...

Тарапунька. І дві кладовки.

Штепсель. Балкон во двор...

Тарапунька. І на вулицю...

Штепсель. Прекрасную ванну...

Тарапунька. I душ!

Штепсель. И он еще недоволен!

Тарапунька. Зажирів!

Штепсель. Но теперь-то ты понял?

Тарапунька. Зрозумів!

Штепсель. И квартира тебе нравится?

Тарапунька. Дуже!

Штепсель. И ты всем доволен?

Тарапунька. Усім! Але з висотою два п'ятдесят пора кінчати! (Підійшов до іншої частини машини). А що тут таке?

Штепсель. Это механический пятновыводитель.

Тарапунька. А-а... Хімчистка!

Штепсель. Вроде. Только выводит она родимые пятна, снимает стружку с любого хулигана, превращает его в ангела.

Тарапунька. Можна перевірити?

Штепсель. Пожалуйста, входи!

Тарапунька. Ти що?! Я не про себе. Отут дружинники протокола пишуть — затримали п'яного лобуряку, чіплявся до жінок, лаявся, хотів без квитка на виставу пролізти...

Штепсель. Тащи его сюда!

Тарапунька виходить і повертається з Лобурякою. Той п'яний, костюм неохайний, на потилиці якийсь дивний картузик.

Лобуряка. А-а! Трепсель! Фізкульт-привіт! Карапулька, видай хохму!

Тарапунька. Зараз буде тобі хохма!

Лобуряка. Хлопчики, давай заспіваємо "Шумел камыш, деревья гнулись"!

Штепсель. Лезь сюда!

Лобуряка. Це що, витверезник?

Тарапунька й Штепсель вводять його в машину і замикають за ним двері.

(Просунувши голову в отвір дверей). А бруки знімать?

Штепсель. Включаю! (Вмикає рубильник).

Чути тріск і свист. З отвору дверей виривається пара. Миготить світло. Потім все затихає. Відчиняються дверцята, й виходить Лобуряка. Він схуд, став струнким, чистим. Костюм його випрасуваний і виглядає елегантно. Ця метаморфоза досягається непомітною заміною артистів. Лобуряка з чемним поклоном тисне руки Тарапуньці й Штепселю, які вражені перетворенням.

Теперь, если хотите, можете остаться на концерте.

Лобуряка. А нащо мінє ваша халтура? Я ліпше на синьфонію піду!

Виходячи, Лобуряка повертається. На спині у нього видно крильця, як у ангела.

Штепсель. Отличный аппарат! Правда, техникой теперь никого не удивишь. Прожекторы, усилители, микрофоны — все это уже стало привычным для любого эстрадного концерта. Пройдет время, и с помощью техники сотрется грань между сценой и залом. Ведь уже сейчас смотришь выступление самодеятельности и удивляешься: настоящий театр!

Тарапунька. Або заходиш до справжнього театру і думаєш: яка самодіяльність!

Штепсель. Так что в концертах будущего выступать смогут все: и артисты, и зрители. Единственная трудность в том, что не каждый в зале решится спеть или станцевать. Есть стеснительные люди, робкие, нерешительные. Вот для таких в нашей машине имеется специальный прибор, обнаруживающий скрытые таланты— «талантофон». (Витягує з машини прилад, схожий на міношукач).

Тарапунька. І як він діє?

Штепсель. Подносишь его к человеку и, если у того есть талант,— зажигается лампочка.

Тарапунька. Спробуємо! (Бере "талантофон", підносить до себе). Спалахує лампочка.

О, значить, є талант! (Підносить прилад до Штепселя). Лампочка гасне. Нормально працює!

Штепсель. А ну-ка, дай... (Підносить прилад до себе).

Лампочка спалахує. (Підносить до Тарапуньки). Лампочка гасне.

Видишь, лампочка погасла!

Тарапунька. То вона не згасла, а перегоріла. Дуже сильний талант.

Штепсель. Ну, ладно, «сильный талант», теперь тебе ясно, как работает "талантофон"?

Тарапунька. Недуже.

Штепсель. Спой что-нибудь.

Тарапунька (співає). "Ой ти, Галю..."

Штепсель. Нет, спой про себя, мысленно.

Тарапунька стулив губи й похитує головою в такт пісні, яку він співає про себе. Штепсель підносить до нього апарат. Чути "внутрішній голос" Тарапуньки, що співає: "Ну, где мне взять такую песню, Чтоб все сказали: "Молодец!" И чтоб никто не догадался, Что я не Ольга Воронец..."

Ясно?

Тарапунька. Ясно.

Штепсель. Пошли.

Тарапунька. Куди?

Штепсель. В зал. За талантами!

Тарапунька виймає з машини ще один прилад і йде за Штепселем у зал.

У меня сразу загорелась лампочка. Талант где-то рядом! Прошу вас, спойте! Про себя. Мысленно. (Підносить "талантофон" до глядача. Чути відкашлювання). Правильно, откашляйтесь.

Раптом оксамитний бас глядача звучить на повну силу: "Всюди буйно квітне черемшина-а..."

Благодарю вас! Чудесно! Признаться, я не ожидал.

Голос глядача. Я й сам не чекав.

Тарапунька. І в мене спалахнула. І не дивно. Тут така зірочка сидить, аж світиться талантом. Як вас звуть?

Голос дівчини. Света.

Тарапунька. Заспівай, Свєтік, не соромся!

Голос дівчини (співає колоратурним сопрано). "...Голосистий со-ло-вей!"

Тарапунька. Руденко, Мірошниченко, Петрусенко!.. Можна у вас попросити автограф?

Голос дівчини (співає). С у-д-о-вольстпи-с-е-ем!

Тарапунька (до іншого глядача). А ви чим підтримаєте честь нашої половини? Заспівайте.

Голос глядача (його розбирає сміх). Ні, ха-ха, я не можу співати, ха-ха...

Тарапунька. Заждіть. У вас талановитий сміх.

Вміти сміятись — це теж велике мистецтво. Не ховайте його в собі. Смійтеся.

Глядач заразливо сміється.

Досить!

Глядач сміється.

Спасибі!

Глядач регоче і ледве вгамовується.

Штепсель. Лампочка загорелась. Прошу вас.

Голос глядача.
    Одне дурне
    Поїхало в турне,
    Вернулося з турне
    Таке ж дурне!
Штепсель. Отлично! Вы прекрасно смогли б заменить Тарапуньку или Штепселя. Кто вам больше нравится: Штепсель или Тарапунька?

Голос глядача. Райкін!

Тарапунька. А ви що любите? Спів, танок, музику?

Чути перебір гітари.

Еге, у вас талант гітариста. Ви пробували грати на гітарі?

Голос глядача. Ні.

Тарапунька. Чому?

Голос глядача. Спробуйте в нашому місті дістати гітару!

Штепсель. А вы споете? Не поете? Ну, про себя-то вы иногда напеваете?

Голос глядача. Ні. Тільки насвистую.

Штепсель. И чудесно. Посвистите про себя. "Талантофон" усилит и получится "художественный свист".

Глядач свистить "Танець з шаблями" А. Хачатуряна. Штепсель дякує йому, але вимовляє слово "ссспасибо" з різким свистом.

(Присвистуючи). Просстите, заразилссся!..

Тарапунька. Невже на нашій стороні ніхто не вмів соловейком свистіти? Ну хоч півником?

Підносить до глядача "талантофон". Чути імітацію півнячого голосу. Тарапунька проходить по ряду глядачів, які почережно імітують голоси курки, поросяти, собаки, корови тощо.

Штепсель. У нас сегодня такой талантливый зал, что трудно отдать предпочтение какой-нибудь половине.

Тарапунька. Вірно. Давайте тоді заспіваємо всі разом.

Тарапунька і Штепсель, піднімають над залом "талантофони", і звучить могутній хор.

Хор.
    Ой ти, Галю,
    Галю молодая,
    Підманули Галю,
    Забрали з собою.
    Ой ти, Га...


Пісня уривається.

Тарапунька. Що трапилось?

Штепсель. Наверное, что-то в машине отключилось. (Виходить на сцену, перевіряє).

Тарапунька. Ну, як?

Штепсель. Тут контакты разошлись. Теперь все в порядке. Включаю.

Хор. Все в поря... Все в поря... Все в поря...

Штепсель (до глядачів). Извините, у нас опять поломка. Придется прервать представление. (Вивішує табличку: "Ремонт 15 минут").

Завіса закривається під нудне завивання: "Все в поря... Все в поря... Все в поря..."

Дія друга
ЕСТРАДА Й ЕКРАН

Музичний вступ. Перед завісою з'являється уже знайомий нам Винахідник з афішею.

Винахідник. Чудово! Блискуче! Мудро! Усі тут є — і автори, і композитор, і художник... А мене нема. І слава богу! Що тут написано? "З гарантією на два відділення". А що вони робитимуть у другому відділенні, коли машина знаходиться в гарантійному ремонті?.. Що таке гарантійний ремонт, ви самі знаєте. Вам всюди гарантують ремонт з гарантією, а те, що ця гарантія гарантована, ніхто гарантувати не може.

Отже, машинка тю-тю!.. Але що я вам буду розповідати, подивіться самі.

Відкривається завіса. З машини зникли усі прилади, спіралі й рубильники. Зберігся лише контур та екран. Але кольорові дроти, що з'явилися, доповнюють веселе сценічне оформлення.

Залишились від козлика ріжки та ніжки. І що робитиме Штепсель, що Тарапунька не уявляю! Особисто я, як казав великий хірург Пирогов, умиваю руки. (Посміхаючись, іде до проходу в машині).

Йому навстріч іде Штепсель.

Штепсель. "Смеется тот, кто смеется последним", как сказал академик Несмеянов! Вы забыли, дорогой профессор, что у нас есть эстрада!

Винахідник намагається проскочити через інший прохід, але наштовхується на Тарапуньку.

Тарапунька. І в нас є екран!

Винахідник зникає.

Тарапунька і Штепсель виходять па просценіум і співають пісеньку.

Штепсель. Мы не боимся неполадок.

Тарапунька. Сьогодні з нами заодно...

Штепсель. Подруга верная — эстрада...

Тарапунька. І вірний приятель — кіно!

Далі йде музичний програш, під час якого друзі виконують нехитрий танець.

Штепсель.
    Иной, на наши танцы глядя,
    Угрюмо скажет: «Не смешно».


Тарапунька.
    Ми вам набридли на естраді?
    Тоді дивіться нас в кіно!


Штепсель. Сегодня экран пришел на эстраду и занял там почетное место. (Виходить).

Тарапунька. Чому це тільки на естраду?.. Він пробрався у кожну квартиру, і його звідти коцюбою не виженеш! (Надягає плащ, капелюх, збирається йти).

Стукіт у двері. Входить Штепсель. На голові в нього змонтовано телевізійний приймач. Крізь екран видно обличчя Штепселя.

Штепсель. Здравствуйте, дорогой товарищ телезритель!

Тарапунька. Здрастуй, здрастуй і прощай!

Штепсель. Послушайте программу передач на сегодня.

Тарапунька. У мене сьогодні своя програма.

Штепсель. У тебя одна, а у меня четыре.

Тарапунька. Хоч двадцять чотири, а сьогодні ти мене не затримаєш.

Штепсель. "Смотрите и слушайте" — первая телепередача с Северного и Южного полюсов.

Тарапунька. Хай її ведмеді дивляться, а я піду на свіже повітря. Від цієї сидячки з тобою я згорбився, постарів, полисів...

Штепсель. "Чубарики-чубчики" — так называется наша передача о выращивании волос по системе профессора...

Тарапунька. Думаєш, я залишусь? Чорта лисого!

Штепсель. "Алло..."

Тарапунька. Що таке?

Штепсель. "...Мы ищем таланты!"

Тарапунька. От коли знайдете, тоді я прийду подивлюсь.

Тарапунька виходить. Тоді Штепсель-"телевізор" застосовує останній засіб: звучить футбольний марш.

Тарапунька, як загіпнотизований, задкує до екрана. Під музику знімає плащ, капелюх. Робить з цих речей згорток і з останнім акордом футболить його, ніби м'яч.

(До "телевізора"). Що ти зі мною робиш? Я ж хотів погуляти.

Штепсель. Йди! (Вимикається).

Тарапунька. А футбол? (Увімкнув "телевізор").

Штепсель. Посмотришь на стадионе. (Вимикається).

Тарапунька. На стадіоні?!. (Вмикає "телевізор"). Там гол заб'ють — не встигнеш побачити, а ти два рази показуєш. Все роздивишся.

Штепсель. Пойди поброди, погуляй по улицам. (Вимикається).

Тарапунька. Еге! А ти будеш показувати "Клуб кіноподорожей". (Вмикає "телевізор").

Штепсель. Зато ты сам пройдешься по родному городу.



Тарапунька. Сам? Я тепер без "Клубу кіноподорожей" вулицю перейти не можу.

Штепсель. Не переходи улицу. У тебя в доме ресторан. Пойди посиди там.

Тарапунька. Який ресторан! Я визнаю тільки "Кабачок "13 стільців"!

Штепсель. Но в ресторане ты можешь посидеть со своими приятелями.

Тарапунька. У мене їх немає. Я вже звик до пані Моніки, до Гімалайського, до пана Зюзі... Ото мої друзі!

Штепсель. То-то! Теперь ты убедился, что я твой друг!

Тарапунька. Ти мій найзліший ворог. Вранці я дивлюсь телевізор, вдень дивлюсь телевізор, ввечері дивлюсь телевізор, вночі...

Штепсель. Ну, ночыо-то ты спишь!

Тарапунька. Так, сплю, і мені спиться, що я дивлюсь телевізор. Це ж справжня тюрма!

Штепсель. Ну, это ты хватил!

Тарапунька. Я десять років рідної мами не бачив.

Штепсель. Поезжай к ней.

Тарапунька. Куди їхати? Вона живе в нашому будинку.

Штепсель. Почему же она к тебе не приходит?

Тарапунька. Чого їй до мене ходити, коли в неї свій телевізор?.. Я дожив до сивини, а в мене немає дітей.

Штепсель. Почему?

Тарапунька. Від мене пішла жінко.

Штепсель. Когда она ушла?

Тарапунька. Не помітив, я дивився багатосерійний фільм!

Далі Штепсель і Тарапунька говорять одночасно, що й не розібрати про що. Мабуть, Штепсель-«телевізор» доводить користь телебачення, а Тарапунька скаржиться на те, що в нього нема особистого життя, що він відірвався від людей. Поступово «дует» наростає як у темпі мови, так і в силі звуку.

Штепсель (перекрикує Тарапуньку). Телевидение — порождение человечества!

Тарапунька (кричить). Я тебе породив, я тебе й вб'ю!

Душить Штепселя. Той "гасне" і падає.

(Знімає телефонну трубку). Алло! Міліція! Приїжджайте, я його вбив! Як це не можете? Що? "Слідство ведуть Знатоки..." Яке слідство? А! Така назва передачі! Де начальник?.. Теж дивиться?.. Помічник?.. Хоч собаку пришліть... Теж дивиться?!

Поки Тарапунька розмовляє по телефону, Штепсель повільно "оживає", підводиться. Знову спалахує екран. Штепсель підходить ззаду до Тарапуньки і руками закриває йому очі.

Штепсель. Ку-ку!

Тарапунька (вгадує). Мама?

Штепсель. Нет.

Тарапунька. Тато?

Штепсель. Не-а!

Тарапунька. Жінка?

Штепсель. Не-а!

Тарапунька. Хто ж це?

Штепсель. Я тебе мама, я тебе папа, я тебе дедка, я тебе бабка, я тебе внучка, я тебе Жучка...

Тарапунька падає.

(Стоячи над ним). На этом мы заканчиваем наши передачи. Спи спокойно, дорогой товарищ телезритель!

Завіса Тарапунька і Штепсель виходять на авансцену.

Штепсель. Как вы понимаете, мы, конечно, сгустили краски. А если подумать: какое это великое изобретение — телевизор!

Тарапунька. Раніше ми ходили до кіно, тепер кіно приходить до нас.

Штепсель. Далеко шагнули наука и техника в нашей стране. Сотни научно-исследовательских институтов, тысячи вузов и техникумов, десятки тысяч школ...

Тарапунька. А пам'ятаєш, як ми з тобою вчились читати й рахувати п'ятдесят років тому?

Штепсель. Мы учились по плакатам: "Мы не рабы. Рабы не мы".

Тарапунька. Або: "Що ти зробив для індустріалізації республіки?"

Штепсель. А что мы могли сделать, если мы тогда еще под стол пешком ходили?

Тарапунька. Це я під стіл ходив, а ти ходив під табуретку.

Штепсель. Читать мы учились по плакатам, а считать по деньгам.

Тарапунька. У чотири роки я вже міг рахувати до п'яти мільйонів.

Штепсель. Почему именно до пяти?

Тарапунька. Саме п'ять мільйонів коштував тоді один бублик.

Штепсель. Тяжелое было время! Даже писатели выбирали себе псевдонимы: Бедный, Голодный, Горький... А теперь...

Тарапунька. А тепер у нас нема ні бідних, ні голодных... і Горьких щось не видно.

Штепсель. А ты помнишь, как Чкалов первый раз вылетел в Америку?

Тарапунька. Аякже! Саме тоді я в перший раз вилетів із школи.

Штепсель. А самолет, на котором летел Чкалов, назывался "АНТ".

Тарапунька. Тепер "АНТ" виріс до "АНТЕЯ".

Штепсель. Шутка сказать — 730 пассажиров!

Тарапунька. Це майже стільки, скільки у нас в залі глядачів. От би провести там концерт!

Штепсель. Прекрасная мысль! Концерт над облаками, на высоте десяти тысяч метров.

Тарапунька. Тут вже жоден критик не скаже, що концерт був не на висоті!

Штепсель. Перед концертом зрителям выдают конфеты...

Тарапунька. А в антракті — котлети!

Штепсель. И артистам приятно, и зрители довольны!

Тарапунька. А якщо незадоволені, однаково з концерту не підуть, бо кожний прив'язаний ременем до крісла. Сиди і не рипайся!

Штепсель. Да! В интересное время мы живем. Почитаешь газеты — сколько всюду нового!..

Тарапунька. Я вже не кажу про те, що говорять в тролейбусі або трамваї.

Штепсель. А ты скажи! Вот сегодня в троллейбусе кондуктор заявила, что в ближайшем будущем рабочий день женщин будет сокращен до трех часов, а декретный отпуск увеличен до трех лет.

Тарапунька. А пасажир у трамваї казав, що горілка подешевшає і аліменти будуть стягувати не з чоловіків, а з жінок.

Штепсель. Один парикмахер с надеждой спрашивал у меня, правда ли, что скоро прекратят производство электробритв.

Тарапунька. Оце вже занадто. Ти "оглупляєш" робітників побутового обслуговування.

Штепсель. Так я же об одном.

Тарапунька. А образяться всі.

Штепсель. Хорошо. Тогда я расскажу о продавце, который...

Тарапунька. Ти що?! Хочеш образити всіх працівників торгівлі?

Штепсель. Если так рассуждать, нельзя критиковать врача — вся медицина обидится, шофера — весь транспорт. Кого же нам критиковать? Ведь мы же сатирики!

Тарапунька. От сатириків можна. Вони до цього звичні!

Штепсель. Что ж, будем даром критиковать друг друга?

Тарапунька. Чому це даром? Нам за це гроші платять.

Штепсель. Ах, так! Тогда ответь мне, почему ты вчера обточил всего шесть болванок?

Тарапунька. Яких болванок? Коли це я точив? Це робітники...

Штепсель. Ты что, хочешь критиковать рабочий класс?

Тарапунька. Еге, еге. Це я! Я точу болванки! То що я там накоїв?

Штепсель. Ты полсмены проторчал в курилке.

Тарапунька. Я ж план виконав.

Штепсель. Но ты мог сделать в два раза больше.

Тарапунька. А навіщо? Зроблю більше, мені збільшать план і зменшать розцінки.

Штепсель. Кто?

Тарапунька. Ти!

Штепсель. А причем тут я?

Тарапунька. А ти що ж хотів, щоб я критикував директора?

Штепсель. Какой я директор, если ничего сам решать не имею права!.. Ты мне лучше скажи, почему ты сорвал поставки овощей?

Тарапунька. А хто я?

Штепсель. Ты председатель колхоза.

Тарапунька. А-а-а... Та мені заборонили садити овочі, а наказали сіяти горох.

Штепсель. Какой горох?! В твоем колхозе лучше всего родит жито. Почему ты его не сеял?

Тарапунька. Бо за моє жито мене було бито.

Штепсель. А если тебе велят сеять гречку?

Тарапунька. Хай буде гречка!

Штепсель. А если скажут — мак?

Тарапунька. Хай буде так.

Штепсель. Вот такую же принципиальность ты проявлял, когда был председателем месткома!

Тарапунька. Де?

Штепсель. У нас, в Укрконцерте.

Тарапунька. Ніколи мене не обирали до місцевкому.

Штепсель. А ты что хочешь, чтобы я профсоюз критиковал?!

Тарапунька. А... Так, так, був я головою місцевкому.

Штепсель. Так вот, когда голосовали за слияние эстрады и филармонии, ты был "за"?

Тарапунька. За.

Штепсель. Потом за разделение?

Тарапунька. За.

Штепсель. Создать джаз?

Тарапунька. За.

Штепсель. Разогнать джаз?

Тарапунька. За.

Штепсель. Ни богу свечка...

Тарапунька. За.

Штепсель. Ни черту кочерга.

Тарапунька. За.

Штепсель. Быть или не быть?!

Тарапунька. З... Є пропозиція голосувати по пунктах.

Штепсель. Быть?

Тарапунька. За.

Штепсель. Не быть?

Тарапунька. За.

Штепсель. Лопух!

Тарапунька. За.

Штепсель. Вот таких беспринципных людей в местком выбирать нельзя.

Тарапунька. За! Одноголосно! Слухай, Штепсель, чи не багато ти навалив на мене?

Штепсель. Зато никто не обиделся.

Тарапунька. Я образився.

Штепсель. Но ведь это было в переносном смысле.

Тарапунька. А чому ми повинні переносити на себе тільки погане? Давай і хороше переносити.

Штепсель. С удовольствием. Поздравляю тебя с твоей замечательной победой на чемпионате мира по хоккею!

Тарапунька. Це дрібниці. А як ти танцював у Парижі "Вмираючого лебедя"!

Штепсель. А как ты ловко сфотографировал Венеру!

Тарапунька. А ти!..

Штепсель. А ты!

Тарапунька. А ти!.. А ти не гадаєш, що ми занадто на себе беремо?

Штепсель. Нет. Потому что наши успехи — это твои успехи.

Тарапунька. І твої!

Штепсель. А наши недостатки...

Тарапунька. Це — твої недоліки!

Штепсель. Правильно. Поэтому пожелаем друг другу, чтоб у тебя, у меня и у всех нас...

Тарапунька. Все було у повному порядку! Вступає музика.

Разом (співають).
    Все в порядке!
    Все в порядке, все в поря...
    Все в порядке!
    Все в порядке, все в поря...
    Да, все в порядке на эстраде,
    На экране — все в поря!..


Штепсель (виконує куплет заключної пісеньки).
    Сидя в зале,
    Вы решали,
    Как мы сыграли смеханический концерт.
    А со сцены
    Мы оценим
    Хорош у нас сегодня зритель или нет!


(Кричить). Судьи, на мыло!.. Простите: на выход!

Під музику виходять інші учасники вистави. На грудях у них, як у суддів з фігурного катання, сумки для дощечок з оцінками. Сумки за формою нагадують "сатиральні машини".

Как вели себя зрители в партере?

Учасники виймають дощечки з літерами, що складають слово: "ПРИЛИЧНО".

А на галерке?

Судді оцінюють: "ОТЛИЧНО".

А как все зрители вели себя в буфете?

Додається оцінка: "СТОЛИЧНО".

Учасники аплодують дощечками глядачам і йдуть зі сцени. Потім відразу ж повертаються. Знову виймають літери. Видно слово: "БЛАГОДАРИМ!" Дощечки перевертаються. "ЗА ВНИМАНИЕ!" Далі всі повертають свої маленькі "сатиральні машини" і з літер на зворотному боці можна прочитати напис: "ЗДОРОВЕНЬКІ БУЛИ!"

Завіса

"ОД І ДО"
Історична комедія на чотири епохи



ДІЙОВІ ОСОБИ:

Тарапунька, він же: Шкурник, Xам-рицар, Студент, Перелицьований клієнт, Антизлодій.

Штепсель, він же: Печерний активіст, Благородний рицар, Професор, Завідуючий «Тілоательє», Директор заводу.

Сусід у печері.

Студенти первісники.

Чарівна дама.

Менестрелі.

Мажордом.

ПРОЛОГ

Після увертюри перед завісою з'являється Штепсель.

Штепсель. Здравствуйте, дорогие друзья! Вы прослушали веселую увертюру. Мы хотим, чтобы и весь наш спектакль был таким же светлым и радостным. Для этого есть все предпосылки: хорошее настроение, прекрасный зал и доброжелательные зрители. Вот только не хватает одной маленькой детали — Тарапуньки.

З'являється Тарапунька у дубльонці.

Тарапунька. Здоровенькі були! Це я маленька деталь?! (До глядачів). Бачите, варто залишити його на хвилинку одного, і Тарапунька вже маленька деталь, а Штепсель — велике цабе.

Штепсель. Безобразие! Опоздать на концерт! Посмотри в зал. В глазах каждого зрителя возмущение.

Тарапунька. Дивлюсь в зал. Ніякого обурення. У всіх в очах тільки запитання: "Де Тарапунька дістав дубльонку?" І тобі кортить довідатись?

Штепсель. Меня интересует другое: почему ты ее напялил на себя во время концерта?

Тарапунька. Тому, що ми з тобою виїжджаємо. Збирайся, Штепсель.

Штепсель. Куда? Когда? Зачем?

Тарапунька. Куди, коли — взнаєш пізніше, а для чого — скажу зараз. Треба поставити нашу сатиру на науково-історичну основу. Зрозумів?

Штепсель. Нет.

Тарапунька. Як же тобі пояснити, щоб ти розкумекав? Куди нас запросили в гості на завтра?

Штепсель. На серебряную свадьбу к Ивану Ивановичу.

Тарапунька. І ти підеш до цього гультяя?!

Штепсель. С чего ты взял, что он гуляка?

Тарапунька. А знаєш, чому він назвав своє весілля срібним?

Штепсель. Потому что он прожил с женой двадцать пять лет.

Тарапунька. Ні! Тому, що він двадцять п'ятий раз одружується. Зібрати всіх жінок докупи — вийде цілий гарем!

Штепсель. Типичный феодал!

Тарапунька. О! "Феодал"! Починаєш бачити історичну основу... А фейлетон в газеті ти вчора читав?

Штепсель. Нет, а что там?

Тарапунька. Два кандидати наук посварилися за докторську...

Штепсель. Диссертацию?

Тарапунька. Ні, ковбасу. Діло було в гастрономі. А потім один з них захищав докторську...

Штепсель. Колбасу?

Тарапунька. Ні, дисертацію. Так другий підговорив приятелів, і вони з'їли...

Штепсель. Колбасу?

Тарапунька. Ні.

Штепсель. Диссертацию?

Тарапунька. Ні, самого дисертанта.

Штепсель. Как это "съели"?

Тарапунька. З потрохами.

Штепсель. Это людоеды! Каменный век!

Тарапунька. Бачиш, кожне зло має історичне коріння.

Штепсель. Значит, "смотри в корень", как учил Козьма Прутков.

Тарапунька. Нарешті зрозумів! Саме для цього ми й збираємось у дорогу.

Штепсель. Командировка по просьбе зрителей.

Тарапунька. Журналіст змінює професію! Артист змінює епоху! Хіба тобі не цікаво побувати в шкурі первісної людини?

Штепсель (показує на дубльонку). Это, по-твоему, шкура первобытного человека?

Тарапунька. Хвилиночку. (Вивертає дубльонку хутром назовні й надягає). Готово! Поїхали!

Штепсель. Куда?

Тарапунька. У кам'яний вік.

Штепсель. Как мы туда доберемся?

Тарапунька. Якщо глядачі добралися на наш концерт з Микільської Борщагівки, то нам з тобою в кам'яний вік добратись простіше простого!

Штепсель. Поехали! Полный вперед!

Тарапунька. Ні, Штепсель, повний назад!

Епоха перша "МОЯ ПЕЧЕРА З КРАЮ..."



Відкривається інтермедійна завіса. Видно напис: «Мамонтів провулок, 22. Житлокооператив "Шкурник". Трикімнатна печера Тарапуньки. Усе тут говорить про кам'яний вік, і все ж чимось нагадує сучасну квартиру. У печері грають і співають "первісні люди", одягнуті в звірині шкури, їх давно не стрижені кучері, патлаті бороди вдало вписуються у первісний фон. Перед ними мікрофон, закамуфльований під берцові кістки. Виконується пісенька "Мы на мамонта ходили".

    Мы ребята первобытные,
    Мы в пещерах родились.
    До чего ж у нас завидная,
    Увлекательная жизнь!

    Мы тропинки ищем верные
    И не киснем под дождем.
    Мы костры разводим первые,
    Песни первые поем!

    — А вы на мамонта ходили?
    — Нет.
    — Ну, так мы для вас зарыли
    Скелет.

    Откопайте, изумитесь:
    — Мама!
    Это ж самый настоящий
    Мамонт!

    Мы работ не ищем чистеньких.
    Перед нами мир большой.
    Мы умами первофизики,
    Перволирики душой!

    Не беда, что вся стипендия
    Только двадцать пять костей,—
    Нам шагать через столетия
    В ногу с песенкой своей!

    — А вы на мамонта ходили?
    — Нет.
    — Ну, так мы для вас зарыли
    Скелет.

    Откопайте, удивитесь:
    — Мама!
    Это ж самый настоящий
    Мамонт!


Веселощі у розпалі. Раптом у печері з'являється розлючений господар Тарапунька.

Тарапунька. Це що за бедлам? Я не для того на квартиру пускаю студентів, щоб вони мені тут джазові фестивалі влаштовували. Це вам не Сопот. Ану, бітли-патли, забирайте свої дринькалки і дуйте звідси. Замість того, щоб прибрати в печері, вони тут таку музику розвели, що кам'яні стіни репаються. Дружинників на вас нема.

Тарапунька виганяє музикантів, не помічаючи, що разом з ними виштовхує і Штепселя у тигровій "візитці", який щойно зайшов.

Штепсель. Чего ты так разбушевался?

Тарапунька. О, Штепсельок! Звідки ти взявся? Тисячу років тебе не бачив. Заходь, заходь у мій барліг. Отут я живу. Ну, як?

Штепсель. Здорово устроился!

Тарапунька. Заходь! Почекай! Влізай у тапочки.

Штепсель одягає тапочки, "видовбані" з каменю.

Ось моя печера. П'ятдесят квадратних кроків. Моїх! Кімнат три, а нас із жінкою тільки двоє. Простір! Не сідай! Це імпортний гарнітур. Там у мене спальня.

Штепсель робить крок вперед.

Не ходи, зіпсуєш персидський мох... А ось кабінет...

Та ж гра.

Зажди! Там підлогу покрито польським лаком.

Штепсель. А это кладовка?

Тарапунька. Це "кам'яний куток". Я його студентам здаю. З кожного по сім шкур беру. (Показує на дивні силуети величиною з людський зріст, що висять на стіні). А це мої жінки. Колишні...

Штепсель. Почему вы расстались?

Тарапунька. Характерами не зійшлися.

Штепсель. Чеканка?

Тарапунька. Штамповка.

Штепсель. Чья работа?

Тарапунька. Сам штампував. Це моє хоббі. (Помітив, що Штепсель хоче сісти). Ти що?!

Штепсель. Но ведь это старый пень.

Тарапунька. Тепер антикварні меблі у моді. Я його ледве дістав у каміньсіонному магазині. За такою старовиною всі дикуни зараз убиваються.

Штепсель нагинається, хоче роздивитись пеньок ближче.

Не дихай, розсиплеться... Ти куди?

Штепсель. Выйду па балкон, подышу воздухом...

Тарапунька. Туди не можна. На балконі у мене Діна живе.

Штепсель. Тоже студентка?

Тарапунька. Ні. Дінозавриха. (Кличе). Дійочко!.. Дінусю!..

З балкона висовується морда якоїсь доісторичної тварини, рохкає. (Ніжно почісує її за вухом. Напуває з бадді). Бачиш, яка красуня?!

Штепсель. На свинью похожа.

Тарапунька. Що там твоя свиня! Моя Діночка на день по двадцять кілограмів набирає! (До тварини).

Ой ти моя любонько, заколю тебе на Новий рік!

Морда зникає.

Штепсель (розглядає креслення на стіні). А это что? Наскальный рисунок?

Тарапунька. Ні. План мінних загороджень.

Штепсель. Каких минных заграждений?

Тарапунька. У мене ж садок. Яблука, груші... Так я міни розставив, щоб пацани не крали.

Штепсель. Дети же могут подорваться!

Тарапунька. Так у мене ж дітей нема.

Штепсель. Тогда для чего тебе столько фруктов?

Тарапунька. Жінка на сусіднє стойбище носить, міняє на папоротник. Штепсель. Зачем?

Тарапунька. А ми з папоротника самогон гонимо.

Штепсель. Ты что, начал пить?

Тарапунька. Та ні. Я горілку горилам продаю. Чудова епоха: самогон вже є, а міліції ще нема!

Чути, як щось грюкнуло.

Штепсель. Кто это?

Тарапунька. Та не звертай уваги. Це сусіди знизу. Не дають спокійно жити. Розумієш, з мого балкона на їхній щось капає. (Висовується з вікна, кричить). А звідки ви взяли, що це Діночка! Може, це дощ?.. Що? Нема дощу?.. Добре, хай Діночка!.. Ну, то й що? Кілька хвилин покрапало, а вони галасують, ніби починається всесвітній потоп!.. Хто тоне, де тоне?.. Треба вчитися плавати! (До Штепселя). Не люблять тварин. Дикуни! (До Дінозаврихи, що знову висунулася). Пий, моя любонько!.. Пий, не хвилюйся!.. (Годує її). Ти, Штепсель, мабуть, їсти хочеш?

Штепсель. Честно говоря, я еще не завтракал.

Тарапунька. От жаль, а я вже пообідав. Ну, а до вечері ти ж не залишишся?

Штепсель. По правде, я у тебя собирался остаться.

Тарапунька. До ранку?

Штепсель. Да нет, месяца на два, три.

Тарапунька. А що трапилось?.. Хіба у тебе своєї власної пе-пе-печери нема?

Штепсель. Ты же знаешь, в нашем районе было землетрясение, моя пещера разрушилась. Так я к тебе. Ведь мы же друзья!

Тарапунька. Д-д-друзі!

Штепсель. Чего ты заикаешься?

Тарапунька. Від великої радості.

Штепсель. Я человек скромный, мне переночевать было бы где.

Тарапунька. О! Якби було де!.. У спальні не можна, ми там самі не спимо, щоб диван-колоду не продавити.

Штепсель. А тут, в гостиной?

Тарапунька. Так ми сюди Діночку на ніч забираємо, щоб не вкрали.

Штепсель. Ладно, я согласен спать в кухне.

Тарапунька. Як ти смієш мене так ображати?! Щоб я свого кращого друга на кухні поклав?! Там же вобла сушиться!

Штепсель. А кабинет?

Тарапунька. У кабінеті можна... було б. Але там жінчині родичі ночують.

Штепсель. Ты ж говорил, что вы только вдвоем живете.

Тарапунька. А вони по базарних днях приїжджають.

Штепсель. К их приезду я куда-нибудь переберусь.

Тарапунька. Навіщо ж тобі швендяти туди-сюди, сюди-туди... Одразу перебирайся.

Штепсель. Сейчас мне некуда.

Тарапунька. Може, до сусідів тебе пристроїти? Ні, нічого не вийде!.. Хіба ж вони допоможуть людині, коли вона в біді?

Штепсель. Не в такой уж я беде.

Тарапунька. Хіба я про тебе? Я про себе кажу!

Штепсель. Ну, что ж, тогда я пойду.

Тарапунька. Жаль мені тебе, Штепсель, але...

Штепсель. А мне тебя жаль. Трудно будет со всем этим расстаться.

Тарапунька. А чого мені розставатися?

Штепсель. Твоя пещера должна пойти на снос.

Тарапунька. Жартуєш?

Штепсель. Не до шуток. Во время землетрясения паше озеро ушло под землю, и все племя осталось без воды.

Тарапунька. А моя печера з краю, я нічого не знаю!

Штепсель. Вот именно с этого края удобнее всего пустить воду в долину. Через эту пещеру. Из твоего источника.

Тарапунька. Чого ж моя вода піде туди?! Хай вони приходять сюди!

Штепсель. Этот вопрос решен.

Тарапунька. Не мають права! Я буду скаржитись!

Штепсель. Чего ты шумишь? Тебе предоставят другую пещеру.

Тарапунька. Трикімнатну?

Штепсель. Почему трехкомнатную? Вас только двое.

Тарапунька. А родичі жінки?

Штепсель. Так они ведь живут у вас временно, только в базарные дни.

Тарапунька. Живуть вони тимчасово, а прописка постійна.

Штепсель. Ну, не знаю, может, дадут и трехкомнатную.

Тарапунька. А мені три мало! Нам чотири положено. Я, жінка, родичі, діти...

Штепсель. У тебя же нет детей.

Тарапунька. Будуть!

За сценою чути оглушливий вибух, крики.

Штепсель. Что это?

Тарапунька. Ага, попався, голубчик! Будете знати, як яблука красти! (До Штепселя). Це хтось на моїй міні підірвався.

Сусіди щось кричать знизу.

Що? Та не може бути! (До Штепселя). Мою жінку розірвало. Все пропало!

Штепсель. Бежим туда, может, успеем чем-нибудь помочь?

Тарапунька. Нічого вже не допоможе, без жінки трикімнатну не дадуть. І хто це придумав з тією водою?

Штепсель. Я.

Тарапунька. Ти?!

Штепсель. Да, я.

Тарапунька. Ти придумав, значить, ти можеш і передумати... Штепсельок, чого ти стоїш? Проходь до столу, та скинь ти оті ідіотські тапочки! Сідай.

Штепсель. Страшно! Это же импортный гарнитур!

Тарапунька. Не ми для меблів, а меблі для нас! Сідай, не бійся. Слухай, ти не снідав?

Штепсель. Но ты уже пообедал.

Тарапунька. То що я, заради друга не можу пообідати вдруге?! Зараз вип'ємо по чарці. У мене така закуска! Ось! (Ставить на стіл блюдо з величезною головою тварини, напрочуд схожою на морду Тарапуньчиного Дінозавра). Тс-с-с... Це Діночкина мама. Пий, їж, живи у мене!

Штепсель. Так у тебя же тесно.

Тарапунька. Хто тобі таке сказав? Спатимеш у кабінеті.

Штепсель. Там спят твои родственники в базарные дни!

Тарапунька. Та гріш їм ціна в базарний день! Знаєш, Штепсель, давай жити разом. Ми вдвох такого накрутимо! Викуримо сусідів, розведемо студентів. Діну різати не будемо, хай опороситься...

Штепсель. А вода?

Тарапунька. Воду продаватимемо, чисту і з сиропом яблучним. Ти варитимеш сироп, а я продаватиму.

Штепсель. Нет, это мне не подходит.

Тарапунька. Ну, добре: я варитиму, а ти продаватимеш. Яка різниця! Головне, що всі прибутки будемо ділити порівну... на трьох. На тебе, на мене і на мою жінку.

Штепсель. Так жены уже нет!

Тарапунька. Ой, я ж забув. Ну, тоді її доля піде мені... як спадщина.

Штепсель. Эх ты, живодер! «Мое», «мне»... Тебе незнакомы слова "наше", "общее". Ты думаешь, что в наживе счастье, а сам спишь на полу, чтобы не портить мебель. У тебя и детей пет потому, что им надо отдать кусок хлеба и сердца. Это ты изобрел забор, замок, сундук, кубышку. Ты готов рвать у труженика, который тебя кормит и одевает, у учителя, который тебя учит, у врача, который тебя лечит. Не поможешь даже матери, которая тебя родила. Ты... ты... бесполезное ископаемое! (Йде до виходу).

Тарапунька. Стій, Штепсель! Ти розкрив мені очі. Я без тебе, сам, до цього не дійшов би... А вони без тебе воду зможуть пустити?

Штепсель. Конечно, нет.

Тарапунька. Спасибі за критику. Ти мене перевиховав. Значить так: студентів у гуртожиток, Діночку в зоопарк... А свій проект ти вже віддав?

Штепсель. Нет, он при мне. Я о нем дни и ночи думаю!

Тарапунька. Ночі не спиш?! Бідолаха! Лягай відпочивати. (Вкладає Штепселя на кам'яний диван).

Штепсель. Я еще не хочу спать.

Тарапунька. Тобі треба виспатись. Така робота... Но лежи на боці, це для серця погано. На спинку, на спинку лягай. Людям дати воду! Ти просто молодець! Руки склади отак, голову сюди, так буде зручніше. Зараз я тебе укрию.

Тарапунька нажимає важіль. Величезна кам'яна спинка дивана, як важкий прес, придавлює Штепселя. За мить Тарапунька відпускає важіль і виймає як з друкарської машини плоский "відбиток" свого друга, за "манерою виконання" дуже схожого на штамповки колишніх дружин Тарапуньки, що висять на стіні, й вішає його поряд з ними.

"Штепсель у тигровій шкурі". (У бік морди Дінозавра, що з'явилася). Ну, як тобі?

Дінозавр плює на Тарапуньку.

Свиня!

Завіса закривається. На авансцену виходять Штепсель і Тарапунька у концертних костюмах, розкланюються. Між ними, у розрізі завіси, з'являється голова "Діночки", яка теж кланяється глядачам.

Тарапунька. Ну, як?

Штепсель. В хорошенькую историю ты меня втянул.

Тарапунька. А мені, думаєш, приємно було влазити в шкуру шкурника? Але сатирики повинні приносити себе в жертву, як великі вчені, що прививали собі смертельну хворобу, аби рятувати від неї людство.

Штепсель. В какую следующую шкуру ты собираешься влезть?

Тарапунька. Не в шкуру, а в залізо, вірніше, в лати. Пішли, Штепсель, у лицарські часи.

Штепсель. А как мы туда попадем?

Тарапунька. Темнота!

Гасне світло.

Епоха друга "ХАМ РИЦАР"

Відкривається інтермедійна завіса. На сцені Мажордом запалює свічки, освітлюючи зал рицарського замку.

Мажордом. "Балада про чарівну даму і про першого хама".

Менестрелі (співають).
    У каждого века баллада своя...
    Дилинь-бом-бом-дилинь!
    В лесу комфортабельный замок стоял.
    Дилипь-бом-бом-дилииь.

    Прекрасная дама, юна и мила,
    Дилинь-бом-бом-дилинь,
    В том замке согласно прописке жила.
    Дилинь-бом-бом-дилинь.


Дама (з'являючись). Но ночью и днем тосковала она.

Менестрелі. Дилинь-бом-бом-дилинь, Дама. Поскольку жила в этом замке одна.

Менестрелі.
    Дилинь-бом-бом-дилинь.
    Доказано точно, что в средних веках,
    Дилинь-бом-бом-дилинь,
    Большая нехватка была в женихах,

    Дилинь-бом-бом-дилинь...
    Но как-то рожки затрубили вдали,
    Дилинь-бом-бом-дилинь,
    Два рыцаря славных в тот замок пришли,

    Дилинь-бом-бом-дилинь.
    Уж первый копя привязал под горой,
    Дилинь-бом-бом-дилинь.


Мажордом.
    Граф Шнур фон дер Штепсель — отважный герой.


Штепсель (входить, робить церемонний уклін).
    Дилинь-бом-бом-дилинь!


Менестрелі.
    Второй был пес-рыцарь, известный вокруг,
    Дилинь-бом-бом-дилинь!


Мажордом.
    Бурбон фон Хамидло Тара... де Туру...


Входить Тарапунька.

Тарапунька. Де Тарапунька, стара печериця. Якщо розучився читати, так іди на пенсію. (Вихоплює у Мажордома аркуш, з якого він читав, і приліплює йому на чоло). Усій гопкомпанії... бонжур!

Менестрелі.

    Прекрасная дама в двоих влюблена,
    Дилинь-бом-бом-дилинь.


Дама.
    «Железные парни!» — шепнула она,
    Дилинь-бом-бом-дилинь.


Штепсель.
    Сраженный красою, фон Штепсель упал.
    «Ты яркое солнце, ты мой идеал!
    Я страстью пылаю, любовью горю.
    Красную розочку, красную розочку я тебе дарю».


Дама.
    Как он благороден, какой он герой!
    А что, интересно, мне скажет второй!


Тарапунька. Я в гості без півлітри не ходю! (Виймає пляшку, до менестрелів). Стакани є? А у баби?

До Тарапуньки підходить обурений Штепсель.

(До Штепселя). З горла п'єш? А баба?

Чарівна дама втрачає свідомість, падає, її приводять до тями.

Штепсель.
    Какая грубость! «Баба, бабы!»
    Да как посмел ты с полом слабым
    Вести себя столь неприлично
    И обратиться тут публично
    С такими грязными словами
    К сей неземной прекрасной бабе...
    Простите, даме!


Дама вдруге падає, її приводять до тями.

Менестрелі.
    Сражались один и другой претендент,
    Дилинь-бом-бом-дилинь,
    Как два капитана в игре КВН.
    Дилинь-бом-бом-дилинь.
    Но участь сраженья была решена:
    Дилинь-бом-бом-дилинь.
    Фон Штепселя мужем избрала она,
    Дилинь-бом-бом-дилинь.


Дама (до Штепселя). О, рыцарь, ты воюешь смело!

Штепсель. Это мое святое дело!

Дама. Владеньем правишь ты умело!

Штепсель. Это мое святое дело.

Дама (до Тарапуньки).

    А ты, бурбон неблагородный,
    Не накормил детей голодных,
    Не защитил больных и хилых.


Тарапунька. Це не мое собаче діло.

Дама. Подобных псов пора на мыло!

Тарапунька. Це не твоє собаче діло!

Дама.

    Схватить его!.. На цепь! В тюрьму!
    Нет, голову срубить ему!


Менестрелі обеззброюють Тарапуньку. Хапають його за руки.

Тарапунька. Що ви руки викручуєте? Прошу культурно!

Менестрелі виносять на середину сцени барабан, який править на плаху. Штепселю вручають великий меч. Хама ставлять на коліна, голову кладуть на плаху.

Штепсель.

    Убить! Сомнениям назло
    Приди желанный миг расплаты...
    А может, в том, что он хамло,
    Семья и школа виноваты?

    О, как он жалок и ничтожен!
    Вздохнем мы все, его убив,
    Но казнь его пятно наложит
    На наш здоровый коллектив.

    Нет, станет гроб его постелью,
    Но я терзаюсь от печали —
    Ведь мы, мы парня проглядели
    И недоперевоспитали.

    Быть может, вспомнив жизнь собачью,
    Он мучится сейчас и плачет,
    И корчится в предсмертном страхе...

Чути хропіння.

    О небо, он уснул на плахе.

    Грешно несчастного убить,
    Когда он весь во власти грез.
    Будить иль не будить?
    Вот в чем вопрос!

    Все, прочь ненужные сомненья!
    Как мог, поддавшись злым страстям,
    Чуть не содеять преступленья?!
    Убийца я, палач и хам!

(Звертаючись до Дами).

    О дорогая! Ради свадьбы,
    Что если пса не убивать бы?..
    Соединив сердца и руки,
    Возьмем нахала на поруки.


Дама.

    Какое сердце у тебя!..
    Прощу его, тебя любя!..


Штепсель (будить Тарапуньку). Вставай, вставай, свершилось чудо!

Тарапунька (прокидається, тягнеться до пляшки, а вона порожня). А де у вас здають посуду?

Дама махає хусточкою музикантам. Вони грають менует. Штепсель кружляє з дамою у граціозному танці. Тарапунька остаточно прокинувся глянув на присутніх, підвівся з плахи й "включився" у танець: у музикантів одібрав інструменти, розштовхав танцюючих, підставив ніжку Штепселю.

Гей, трубадурні, я до вас!
Заграйте нам собачий вальс.

(До Дами). Відчебучимо? (Насильно втягує Даму у вульгарний танець). Обурений Штепсель підбігає до нього, але Тарапунька спокійно одягає йому на голову барабан-плаху, хапає під руки Даму, яка упирається, і виносить її за куліси. Штепсель з барабаном на голові нічого не бачить, але переслідує їх, вибігаючи у протилежний бік.

Менестрелі (виходять на авансцену).


    Злодея казнить не решились, и вот,
    Дилинь-бом-бом-дилинь,
    Отправилось хамство в крестовый поход.
    Дилинь-бом-бом-дилипь.

    Быть может, дошло и до ваших времен?..
    Дилипь-бом-бом-дилинь.

Мажордом.

    Баллада окончена, общий поклон.
    Дилинь-бом-бом-дилинь!

Усі виконавці виходять на авансцену, розкланюються й виходять. Залишаються Тарапунька й Штепсель.

Штепсель. Кое-кто в зале может подумать: "Как же это так?! Тарапунька и Штепсель замечают в историческом прошлом только плохое!" Ничего странного. Мы, сатирики, изучаем не успехи, а помехи, К примеру, ботаников волнует, кто первый вырастил чай.

Тарапунька. А нас хвилює, хто перший взяв "на чай".

Штепсель. Исследователи хотят узнать, кто первый изобрел бумагу и сукно.

Тарапунька. А ми хочемо знати, хто перший поклав папір "під сукно".

Штепсель. Науку интересует, когда родился первый учитель, адвокат и врач...

Тарапунька. А нас цікавить, коли подохне останній хапуга, бюрократ і рвач.

Штепсель. Меня всегда изумляет, как в прошлом простые, обыденные явления становились причиной великих открытий. Вот Архимед. Погрузился в ванну, долго, долго думал, смотрел на вытесненную им воду и открыл величайший закон Архимеда.

Тарапунька. Я б такого закону не відкрив.

Штепсель. Потому что ты не Архимед.

Тарапунька. Ні, тому, що у мене ванна в сумісному санвузлі. Там довго не полежиш.

Штепсель. Или Стефенсон. Сидел на кухне, наблюдал, как закипает чайник, дребезжит крышка под давлением пара, и это натолкнуло его на мысль о паровой машине.

Тарапунька. Тепер такого бути не може.

Штепсель. Почему же? Что у нас мало изобретателей?

Тарапунька. Винахідників скільки завгодно! Чайників мало випускають.

Лунають кличні звуки сурми.

Штепсель. Что это за труба?

Тарапунька. Це сигнал початку.

Штепсель. Следующей сцепы?

Тарапунька. Двадцятого століття.

Штепсель. Двадцатый век! Бурное развитие науки, техники... Но мы уже говорили, что нас волнует не столько прогресс...

Тарапунька. Скільки те, що заважає прогресу.

Штепсель. И не развитие культуры...

Тарапунька. А народження халтури.

Штепсель. Не творения светлого разума...

Тарапунька. А розгул безпросвітного міщанства...

Лунає сурма.

Штепсель. Это сигнал начала века?

Тарапунька. Ні, початку наступної сцени!

Затемнення.

Епоха Третя "ДВАДЦЯТЕ СТОЛІТТЯ"

Після короткої увертюри на сцену виходять Тарапунька і Штепсель у сучасних костюмах.

Штепсель. А сейчас, дорогие друзья, мы отправимся вместе с вами в самое необычное путешествие!

Тарапунька. Приготуйтеся! Закріпіть прив'язні ремені... Нема їх? Тоді тримайтесь одне за одного!

Штепсель. Напрягите свою фантазию. Мы отправляемся в нашу страну, в наш город, в наши дни нашего двадцатого века.

Тарапунька. В гостях добре, а вдома краще.

Штепсель. Ты обратил внимание, Тарапунька, что каждый век имел свое название: «каменный век», «бронзовый век», «век пара»...

Тарапунька. А як назвати наш, двадцятий?

Штепсель. В нашем веке расщепили атом.

Тарапунька. Значить, атомний вік!

Штепсель. Началось завоевание космоса.

Тарапунька. Космічний вік!

Штепсель. Время, когда при минимальных затратах физического труда достигается максимальный производственный эффект.

Тарапунька. Правильно, вік "міні-максі"!

Штепсель. Я считаю, что наш век можно назвать веком научно-технического прогресса. Сложнейшие автоматы, сверхзвуковые скорости... Скоро из Киева до Владивостока можно будет долететь всего за четыре часа. Не успеешь выспаться — уже прилетел.

Тарапунька. Спробуй виспатись! Турбіни так гудуть, що не заснеш!

Штепсель. Ты что?! Мы же летим быстрее звука. Весь звук остается позади. Тишина! Хочешь — спи, а хочешь — смотри новый кинофильм.

Тарапунька. А фільм показують німий?

Штепсель. Звуковой.

Тарапунька. Що ж ти почуєш, коли весь звук залишається позаду!

Штепсель. Действительно, что же делать?

Тарапунька. Треба, щоб ти летів на наступному літаку. Потім я тобі розкажу, що я бачив, а ти мені — що ти чув.

Штепсель. Пока у нас есть только сверхзвуковые самолеты, а скоро будут сверхзвуковые поезда, автомобили, мотоциклы...

Тарапунька. Уже є. Штепсель. Где?

Тарапунька. Зверхзвуковий мотоцикл. У нашому дворі.

Штепсель. Что, такая большая скорость?

Тарапунька. Ні, такий страшний звук. Реве та й стогне!

Штепсель. Мотоцикл?

Тарапунька. Мотоцикл тільки реве, а весь будинок стогне.

Штепсель. Да, действительно, неприятно.

Тарапунька. Це що! У нас є машина, яка привозить товари в гастроном.

Штепсель. Тоже сверхзвуковая?

Тарапунька. Зверхсвітлова! Ще світла нема, ніч надворі, а вона вже ящиками гримить. Скажи, Штепсель, скоро почнуть літати зверхзвукові літаки?

Штепсель. Хочешь покататься?

Тарапунька. Ні, виспатись.

Штепсель. В наш век не до сна. Все учатся. Даже во сне обучают. Век всеобщей грамотности. У нас самая читающая страна. В трамвае читают, в троллейбусе читают, в парках, в метро...

Тарапунька. А на роботі скільки читають! Тільки на обід перервуться і знову читають.

Штепсель. А сколько пишут! Книги, журналы, газеты... Бумаги не хватает!

Тарапунька. Точно, не вистачає. Мабуть, тому пишуть на деревах, парканах, скелях, я вже не кажу про ліфти! Там така ліфтература...

Штепсель. У нас каждый третий учится, но этого мало. Надо, чтобы каждый человек закончил вуз.

Тарапунька. А якщо він не хоче вчитись, а хоче женитись, або дівчина вийти заміж?

Штепсель. А теперь без высшего образования замуж трудно выйти. Если бы я сейчас женился, ни за что бы не взял девушку без высшего образования.

Тарапунька. Який же вуз вона має закінчити?

Штепсель. Жена должна уметь воспитывать детей...

Тарапунька. Педагогічний.

Штепсель. Следить за их здоровьем...

Тарапунька. Медичний.

Штепсель. Управлять стиральной машиной, холодильником, пылесосом...

Тарапунька. Політехнічний.

Штепсель. Вести хозяйство, планировать бюджет семьи...

Тарапунька. Так, значить, фінансово-економічний.

Штепсель. Следить, чтобы дома был мир, не вспыхивали конфликты...

Тарапунька, Дипломатичний. Все?

Штепсель. Пожалуй.

Тарапунька. Якщо вона закінчить стільки вузів, нащо їй потрібен якийсь там Штепсель? Вона ж за самого президента Академії наук може заміж вийти!

Штепсель. Наш век — век гармонического развития человека, не только духовного, но и физического.

Тарапунька. Я читав у газеті, що середній зріст солдатів Петра Першого був на двадцять сантиметрів нижчий за зріст наших призовників.

Штепсель. Вот мой сын, он сейчас твоего роста, а еще продолжает расти.

Тарапунька. Якщо так далі піде, то я у твого сина буду за Штепселя.

Штепсель. А я?

Тарапунька. А ти будеш працювати ліліпутом у сина Кіо. І чого це молодь так росте?

Штепсель. Спортом занимаются. Век спорта! Выйди утром на улицу — все бегут.

Тарапунька. То ж на роботу.

Штепсель. А в воскресенье?

Тарапунька. На базар.

Штепсель. Это спортивный бег, тренировка.

Тарапунька. Ніхто даремно не бігає. Пасажири бігають за тролейбусом, міліціонери за пасажирами, дівчата бігають за хлопцями...

Штепсель. Почему это девушки бегают за парнями?

Тарапунька. "Потому, что на десять девчонок по статистике девять ребят".

Штепсель. Ну, а старики отчего бегают?

Тарапунька. Від інфаркту. Фізкультура — найкращі ліки. От мій сусіда, йому шістдесят років, а почав займатись гімнастикою йогів. Десять хвилин стояв на голові.

Штепсель. Какой результат?

Тарапунька. Десять місяців лежить у лікарні.

Штепсель. Почему?

Тарапунька. Ніяк не можуть поставити на ноги.

Штепсель. Потому что не посоветовался с врачом. Бегать нужно под наблюдением. Особенно пожилым людям. Надо, чтобы на каждом углу были специальные медицинские пункты для бегунов.

Тарапунька. Забігайлівки!

Штепсель. У нас в Киеве работает первый в Союзе институт геронтологии, занимающийся проблемами долголетия.

Тарапунька. Ми там зустріли сторічного киянина.

Штепсель. Спрашиваем: "Как вам удалось так хорошо сохраниться?"

Тарапунька (в образі старика). Не пив, но палив, займався фізкультурою.

Штепсель. Встречаем второго, ему сто двадцать!

Тарапунька (в образі). Не пив, не палив, займався фізкультурою.

Штепсель. Встречаем третьего, совсем древнего, сгорбленного, с бородой, еле ноги передвигает. (До Тарапуньки). Вы, конечно, не пьете?

Тарапунька (в образі). І пив, і п'ю.

Штепсель. Не курите?

Тарапунька. І палив, і палю.

Штепсель. Но физкультурой занимаетесь?

Тарапунька. Не займався, не займаюсь і займатись не буду.

Штепсель. Сколько же вам лет, дедушка?

Тарапунька. Тридцять п'ять!

Штепсель. Долгожителей у нас много, а вот с новорожденными...

Тарапунька. А що таке?

Штепсель. Статистика отмечает, что у нас снизилась деторождаемость.

Тарапунька. Багато твоя статистика знає!

Штепсель. Знает! Сейчас век статистики! Сколько детей было у твоего деда?

Тарапунька. Дванадцять.

Штепсель. А у отца?

Тарапунька. Четверо.

Штепсель. А у тебя?

Тарапунька. Двоє.

Штепсель. А у твоего сына?

Тарапунька. Одна... собачка.

Штепсель. Вот, знать все про тебя и про твоего деда — это и есть дело статистики.

Тарапунька. А мій дід статистики не знав, він знав свое діло.

Штепсель. Если подходить к этому вопросу серьезно, по-государственпому, нужно наметить ряд мероприятий, которые будут стимулировать рождаемость. К молодым бездетным семьям нужно применять все средства убеждения, вплоть до сатиры.

Тарапунька. Якщо серйозно, то щоб були діти, молодим потрібна не сатира, а квартира.

Штепсель. Многодетным родителям нужно посвящать кинофильмы, телепередачи, плакаты...

Тарапунька. Багатодітним батькам потрібні не плакати, а підвищення зарплати.

Штепсель. Я не сомневаюсь, что государство примет необходимые меры.

Тарапунька. А народ не підведе.

Штепсель. Если мы фашистов разбили...

Тарапунька. Пройшли сувору школу війни...

Штепсель. Подняли целину...

Тарапунька. Склали великий іспит!

Штепсель. Завоевали космос...

Тарапунька. І цей екзамен здали на відмінно...

Штепсель. Так что же, мы деторождаемость не поднимем?

Тарапунька. Це для нас найпростіше домашнє завдання!

Штепсель. Вот мы вспомнили целину, космос, войну, и мне кажется, что двадцатый век надо назвать героическим. Наш народ вышел победителем из самой страшной в истории войны.

Тарапунька. А пам'ятаєш старшину Василя Голуба?

Штепсель. Который в сорок третьем руку потерял?

Тарапунька. Так. От він і зараз воює і знову на передовій!

Штепсель. Где?

Тарапунька. В степу під Херсоном. Командує великим фронтом будівництва. Недавно приїздив до Києва.

Штепсель. Отдыхать?

Тарапунька. Ні, воювать!

Штепсель. Не понимаю.

Тарапунька. Йому потрібні верстати. Бомбить трест телеграмами — без результату. Виходить на зв'язок. "Я Голуб, я Голуб. Прийом! Прийом". А прийому нема.

Штепсель. Почему?

Тарапунька. Неприйомний день. Сідає на літак, мчить до Києва і одразу в атаку — в трест. Відчиняє двері — автоматна черга.

Штепсель. Какая очередь?

Тарапунька. За верстатами-автоматами. Він на КП, до управляючого, а тут «заградительный огонь».

Штепсель. Какой?

Тарапунька. Секретарка строчить, як з кулемета. Василь зайшов з тилу, зирк в амбразуру, бачить: управляючий в кабінеті, окопався в паперах. Він па штурм, нав'язав йому ближній бій — відступати нікуди, повна капітуляція, акт підписано!

Штепсель. Герой! Получил станки?

Тарапунька. Не одразу. Пішов на склад, а робочий день закінчився. Комірник нічого слухати не хоче, стоїть на дорозі, як танк. Він згадав, як боровся з танками, і переміг.

Штепсель. Что же он сделал?

Тарапунька. Кинув пляшку з "горючим".

Штепсель. Забавный случай. Мне он рассказал более грустную историю.

Тарапунька. Яку?

Штепсель. Решил он в отпуск съездить в город, который освобождал и где последний раз был ранен. Города не узнать. На месте руин — новые дома, широкие улицы, парки... А в центре — памятник освободителям, где высечены имена его однополчан. У памятника — почетный караул, живые цветы. Он постоял, помолчал и пошел в гостиницу. А там его администратор не приняла.

Тарапунька. Треба було сказати, що він звільняв це місто!

Штепсель. Сказал.

Тарапунька. Що він інвалід.

Штепсель. Это было видно.

Тарапунька. Чому ж вона його не пустила?

Штепсель. Свободные места были забронированы. Эту броню он пробить не мог. Как обидно за него!

Тарапунька. І за неї.

Штепсель. А при чем тут она? Ведь он инвалид.

Тарапунька. Вона теж.

Штепсель. Он без руки!

Тарапунька. А вона без серця... Що ж це виходить? Невже для того, щоб заслужити шану в цьому місті, мало пролити кров, залишитись інвалідом, треба тільки загинути?!

Штепсель. Мы зажигаем Вечный огонь у памятника Неизвестному солдату, а всегда ли мы помним о солдатах известных, живущих рядом с нами?

Тарапунька. Це вони жертвували усім, щоб наше світле століття не стало темним віком фашизму.

Штепсель. И если вы встречаете героя войны или ветерана труда, знайте,— это идет герой нашего времени, гордость двадцатого века...

Тарапунька. Звитяжного, напруженого, дивовижно-прекрасного віку!

Виконується "Песня о двадцатом веке".

Наше поколение...
Наш двадцатый век...
Небу поклонение
Сбросил человек.

За столетья робости,
Вольной птицей став,
Он теперь торопится
Время наверстать.

И над всеми тучами,
Всем смертям назло,
Он летит в грядущее
Солнечным послом.

Неба притяжение
Увлекает вверх
Наше поколение,
Наш двадцатый век!

Наше поколение...
Наш двадцатый век...
Неба покорение
Начал человек.

Но, в сияньи радуги
Землю увидав,
Он воскликнул радостно:
— Что за красота!

Вопреки заданию,
Вспомнил про любовь
И согрел дыханием
Шар наш голубой,

Где величье гения
И ребячий смех...
Наше поколение!
Наш двадцатый век.

Затемнення.

Епоха четверта "МАЙБУТНЄ"



Виходить Тарапунька з чемоданом. Назустріч йому йде Штепсель.

Штепсель. Куда ты снова собрался?

Тарапунька. В дорогу, Штепсель. Вперед! В майбутнє! Поїхали!

Штепсель. В будущее? Боюсь.

Тарапунька. Чому?

Штепсель. Потому что мы с тобой в долгу перед нашими потомками.

Тарапунька. Не розумію.

Штепсель. Давай посмотрим в корень. Ты же видел, как наши сегодняшние недостатки зарождались в далеком прошлом. Значит, те мелочи, мимо которых мы проходим сегодня, в будущем могут вырасти в крупные неприятности.

Тарапунька. А при чому тут ми?

Штепсель. Мы с тобой сатирики, с нас и спросят.

Тарапунька. За що саме?

Штепсель. За рыбу, например!

Тарапунька. За яку рибу?

Штепсель. За ту самую, которую сейчас травят химическими отходами с разных заводов. Если так дальше пойдет, то правнуки вообще забудут, что такое рыба.

Тарапунька. Не розмахуй руками, бо твій піджак тріщить по всіх швах.

Штепсель. Это тоже проблема и весьма серьезная. Сегодня халтурщик плохо пришил рукав, а что будет, когда в грядущем он займется пересадкой органов?

Тарапунька. Може, в твоему випадку винуватий не майстер, а матеріал?

Штепсель. Боюсь, что материал, как говорится, ушел "налево". Знаешь, есть такие ловчилы, которые таскают все с предприятия домой.

Тарапунька. У майбутньому їх перевиховають, і вони почнуть тягати все з дому на підприємство.

Штепсель. Что-то не верится.

Тарапунька. Їдьмо і на власні очі побачимо все, що може зашкодити майбутньому...

Штепсель. Чтоб корни этих недостатков корчевать сегодня?

Тарапунька. Точно. Поїхали!

Лунають урочисті акорди електрооргана. Відкривається інтермедійна завіса. Фантазія художника подарувала нам образи, що характеризують наше майбутнє.

Штепсель. Здравствуй, будущее!

Тарапунька (ставить свій чемодан на авансцені). Здрастуйте, товариші потомки!

Штепсель. Какие светлые, радостные города!

Тарапунька. Цим нехай архітектори займаються.

Штепсель. А что за воздушные корабли летают?

Тарапунька. Це авіаконструкторам цікаво.

Штепсель. А вот Институт археологии.

Тарапунька. Оце нам годиться!

Гасне світло. Чемодан, що стоїть на авансцені, несподівано засвітився, глядачам видно, як кружляють бобіни магнітофона. З динаміка звучить записаний на плівку голос Штепселя: "Ведь если не прекратится загрязнение водоемов, наши правнуки могут вообще забыть, что такое рыба..." Висвітлюється частина сцени. За столом Тарапунька в образі професора. Перед ним Штепсель в образі студента. Виконується сценка "Екзамен".

Штепсель (продовжує). Таким образом координация гомуглобальных сублиматоров с флуоресцирующими полиномами убедительно доказывает интерференцию потенциальных ингредиентов...

Тарапунька. Все правильно. Ви чудово підготувалися до екзамену. Далі.

Штепсель. Третий вопрос билета: "Что такое рыба?"

Тарапунька. Так. Я вас слухаю.

Штепсель. Может, я вам лучше расскажу о моей разработке квантовой теории?

Тарапунька. Не шукайте легкої дороги в науці. Розповідайте про рибу.

Штепсель. Рыба относится к разряду вымерших организмов.

Тарапунька. Так.

Штепсель. По дошедшим до нас сказкам, песням, воспоминаниям наших предков мы можем смело утверждать, что рыба существовала на земле.

Тарапунька. На землі?

Штепсель. Да.

Тарапунька. Як вона туди потрапила?

Штепсель. Кто?

Тарапунька. Риба.

Штепсель. Ну... ее сеяли.

Тарапунька. Потім?

Штепсель. Она росла.

Тарапунька. І далі?

Штепсель. Ее жали.

Тарапунька. Рибу?

Штепсель. Ну да.

Тарапунька. Як?

Штепсель. Так. Что посеешь, то и пожнешь.

Тарапунька. Значить, ви стверджуєте, що всі риби росли на землі?

Штепсель. Нет, зачем же? Не все. Мелкие на земле, на грядках, средние на... кустах...

Тарапунька. А великі на деревах?

Штепсель. Да.

Тарапунька. Які вони були великі?

Штепсель показує руками розмір риб, змінюючи його в залежності від настрою професора.

І що вони робили на деревах?

Штепсель. Ну... висели.

Тарапунька. Висіли?

Штепсель. И сидели.

Тарапунька. Сиділи?

Штепсель. И лежали. Кто как устроится.

Тарапунька. Як вони почували себе на деревах?

Штепсель. Прекрасно! Шутили, смеялись, пели!

Тарапунька. Весь час співали?

Штепсель. Нет, когда у них было хорошее настроение, они пели...

Тарапунька. А коли поганий настрій?

Штепсель. Плакали.

Тарапунька. Якщо я вас правильно зрозумів, ви стверджуєте, що риби все своє життя проводили на деревах.

Штепсель. Нет, профессор, они посидят, посидят и… улетят.

Тарапунька. Куди?

Штепсель. Туда... в эти... в жаркие страны.

Тарапунька. Як же вони летіли?

Штепсель. Клином. Курлы, курлы. Помните:

    "Летят перелётные… рыбы,
    В осенней дали голубой,
    Летят они в жаркие страны..."


Тарапунька. І що вони там робили?

Штепсель. Отдыхали... Загорали... (Соромлячись.) Размножались...

Тарапунька. І як вони розмножувалися? Штепсель. Что вы, профессор?! Неудобно...

Тарапунька. Нічого, нічого, не соромтесь. Розповідайте.

Штепсель. Значит, молодая рыба встречалась...

Тарапунька. З ким?

Штепсель. С рыбом.

Тарапунька. І що з цього виходило?

Штепсель. Рыбята.

Тарапунька. Значить, вони були дикі?

Штепсель. Очень дикие!

Тарапунька. Ай-яй-яй

Штепсель. Вначале.

Тарапунька. А потім?

Штепсель. Их приручили. Они стали домашними.

Тарапунька. І що вони робили вдома?

Штепсель. Ну, дом охраняли… Мышей ловили.

Тарапунька. Вони ловили мишей, а ви, мій друже, піймали „одиницю”.

Штепсель. Очень тяжёлый вопрос. Когда она была эта рыба, какая она, кто её видел? Вот вы видели рыбу, профессор?

Тарапунька. Я сам не бачив, але мій вчитель розказував, що його бабуся бачила...

Штепсель. Рыбу?!



Тарапунька. Ні, з чим її їдять.

Штепсель. Так это бабушкины сказки.

Тарапунька. Що значить казки! Я на цих матеріалах дисертацію захистив. Мені вдалося відтворити зовнішній вигляд риби, і я вам зараз його продемонструю. (Вивішує догори ногами малюнок двогорбого верблюда). Ось яка вона — риба!

Штепсель. Профессор, вы уверены, что это рыба?

Тарапунька. Аякже! Риба. А ви що думаєте?

Штепсель. Мне кажется, что это... рак.

Тарапунька (приглядається до малюнка). Рак? А-а-а-а! (Перевертає малюнок). Звичайно, риба. У, ти, моя рибонько!

Штепсель. Если это рыба, то как она называется?

Тарапунька. Горбуша, батенько, горбуша!

Гасне світло. Висвічується чемодан. Знову видно бобіни, що крутяться, і чути голос Штепселя: "Сегодня халтурщик плохо пришивает рукав, а что будет, если в будущем такой бракодел займется пересадкой органов?!" Виконується сценка "Тіло- ательє". За столом сидить Штепсель. Накульгуючи па ліву ногу, похиливши голову, вбігає згорблений Тарапунька.

Тарапунька. Де завідуючий? Де завідуючий? Де завідуючий?

Штепсель. В нашем ательє на каждый вопрос вы получите ответ. Я заведующий, я заведующий, я заведующий. В чем дело?

Тарапунька. Ви прийняли у мене замовлення на повне перешиття мого тіла. Вибирали матеріал. Затверджували фасон. Зупинились на спортивній моделі. Я ходив па всі примірки... і що ви зробили?!

Штепсель. Вполне приличное тело.

Тарапунька. Це, по-вашому, спортивна фігура?!

Штепсель. А вы спортсмен?

Тарапунька. Ні, артист.

Штепсель. Вот мы и сделали вам артистическую фигуру.

Тарапунька. А що я з такою фігурою робитиму на сцені?

Штепсель. Будете играть на скрипке.

Тарапунька (робить жест, ніби прикладаючи скрипку до викривленої шиї). Так я ж її не побачу!

Штепсель. Тогда возьмите гитару.

Тарапунька. Гітару? У мене рука тремтить! Дивіться!

Штепсель. Чудесно. Играйте на балалайке.

Тарапунька. У мене рука вище пояса не піднімається.

Штепсель. Зачем вам ее поднимать?

Тарапунька. А збори? Я не можу голосувати ні за, ні проти!

Штепсель. Воздержитесь!

Тарапунька. Що?

Штепсель (кричить). Воздержитесь!

Тарапунька (не чує). За що держатись?

Штепсель. Вы что, не слышите?

Тарапунька. А що я можу чути, коли ви мені таке вухо поставили?! Он переді мною вийшов чоловік, якому поставили чудесні вуха, карії очі, чорнії брови, рученьки, ніженьки...

Штепсель. Ми его готовили на международную выставку трансплантации.

Тарапунька. Значить, для показухи ви можете, а...

Штепсель. Постойте, постойте!

Тарапунька. Як я можу постояти, коли в мене одна нога коротша за другу. Ось подивіться.

Штепсель. Вы ногу мыли?

Тарапунька. Звичайно, мив.

Штепсель. Вот она и сбежалась. Ткань есть ткань.

Тарапунька. Я обличчя кожен день мию, чого ж воно не збігається?

Штепсель. Потому, что ваше лицо перелицовано.

Тарапунька. Перелицювати перелицювали, а попарити і відпрасувати забули! От я й ходжу весь у зморшках. І це, по-вашому, робота?!

Штепсель. Чего вы кричите? Чего волнуетесь?!

Тарапунька. Спробуй не хвилюватись, коли ви мені потріпані нерви поставили!

Штепсель. Зато какая глотка!

Тарапунька. Це не ваша глотка, це моя глотка! Я її взяв напрокат.

Штепсель. Вы можете хоть на секунду закрыть свой рот?

Тарапунька. А це не мій рот, це ваш рот, він не зачиняється.

Штепсель. Почему?

Тарапунька. Тому що ви мені поставили язик на три номери більший. У мене повний рот язика.

Штепсель. Давайте разберемся спокойно. Вы заказывали ноги коня и мозги философа...

Тарапунька. А ви поставили ноги філософа і кобилячий мозок!

Штепсель. Мы вам дали ноги двух философов. Чем же вы недовольны?

Тарапунька. У них різні філософські напрями.

Штепсель. Допустим, вы правы. Но войдите и в наше положение: конец квартала, да еще перед праздниками, гоним план, нехватка запчастей. Вот и случается, что перепутаешь...

Тарапунька. А для себе ви нічого не переплутали!

Штепсель (виходить з-за столу. Замість ніг у нього великі руки). Для себя?! Да?! Вот посмотрите! (Наступає на Тарапуньку, демонструючи свої "ноги"). По блату?! Да?! Из-под прилавка?! Да?! Идите отсюда! Пишите жалобы! (Махає на Тарапуньку руками, і ми бачимо, що замість рук у нього рожеві великі ступні ніг).

Затемнення. Знову висвітлюється чемодан-магнітофон і чути голос Штепселя: "Знаешь, есть ловчилы, которые тащат все с предприятий домой..." Голос Тарапуньки: "У майбутньому їх перевиховають, і вони тягатимуть все з дому на підприємство..." Виконується сценка "Спійманий — не злодій!" За столом сидить Штепсель. Входять вахтер і Тарапунька.

Вахтер. Товаришу директор, ось помилуйтесь... Передовик виробництва, кадровий робітник, а спійманий на прохідній па гарячому — намагався па територію заводу протягнути два кілограми цвяхів. (Виходить).

Тарапунька. Яких два кілограми?! Жменю.

Штепсель. Ты жменю, другой жменю, что ж это получится? Что у нас на заводе, гвоздей не хватает?

Тарапунька. Так це ж свої, домашні, з бронзовими шляпками.

Штепсель. Шляпками, шляпками... (Дивиться на дивний капелюх Тарапуньки).

Тарапунька. То я пішов.

Штепсель. Постой, постой. Сними шляпу!

Тарапунька знімає капелюх. Під ним виявляється вазон з кактусом.

Это что такое?

Тарапунька. Кактус.

Штепсель. Откуда?

Тарапунька. Виростив.

Штепсель. На голове?

Тарапунька. Ні, на вікні. Вдома.

Штепсель. Так и держал бы дома. Чего ж ты его на завод тащишь?

Тарапунька. Скільки він місця займе?..

Штепсель. Ти — кактус, другой — фикус, третий — банан... Что будет?

Тарапунька. Джунглі.

Штепсель. Выговор тебе будет!

Тарапунька. Останній раз! Не зійти мені з цього місця... (Б'є себе в груди, чути дивний звук). То я пішов!

Штепсель. Постой! Что это?

Тарапунька. Плащ.

Штепсель. А под плащом?

Тарапунька. Підкладка.

Штепсель. Покажи!

Тарапунька відвертає полу, на ній з внутрішнього боку висять облицювальні плитки.

Подкладка? Вчера была шиферная, позавчера из цинка...

Тарапунька. Мода міняється.

Штепсель. Где взял?

Тарапунька. Вдома. Відколупав у ванній кімнаті.

Штепсель. Зачем принес?

Тарапунька. Курилку прикрасити.

Штепсель. Курилка облицована до самого потолка.

Тарапунька. Там білий кафель. Як в операційній. Хочеться, щоб було веселіше.

Штепсель. Будет тебе весело! Что за народ? С завода, небось, не тащите. Все на завод, на завод.

Помічає під плащем Тарапуньки шнур, що звисас, бере його в руки.

Тарапунька. То я пішов. (Хоче піти, але Штепсель тримає його за шнур).

Штепсель. 127 вольт?

Тарапунька. 220.

Штепсель вставляв вилку в розетку. Чути звук вентилятора, що працює. Плащ на Тарапуньці надувається, як парус, піднімається, оголюючи вентилятор.

Штепсель. А это зачем? У нас на заводе кондиционированный воздух.

Тарапунька. Та хіба я для себе? Щоб деталі не перегрівались.

Штепсель. Ты б еще холодильник под плащом принес!

Тарапунька. Пробував... Не влазить.

Штепсель. Жарко тебе! Ничего, на месткоме тебя в холодный пот бросит!

Несподівано лунає дзвінок будиків.

Тарапунька. То я пішов.

Штепсель. Постой. А это зачем? (Виймає з піджака Тарапуньки будики).

Тарапунька. Щоб народ у цеху після роботи не затримувався. Кінець робочого дня, а їх з заводу тягачем не витягнеш.

Штепсель. Что у тебя там еще?

Тарапунька. Нічого.

Штепсель. Снимай пиджак.

Тарапунька стоїть спиною до глядачів. Зняв піджак, віддав Штепселю. Глядачам відкрилася спина Тарапуньки. На жилетці акуратно розвішані різні інструменти. Штепсель розглядає піджак. Нічого не знайшовши, повертає Тарапуньці. Останній надягає піджак, необачно повернувся спиною до Штепселя.

Ничего не понимаю! Зачем носить из дому инструменты? Тебе заводских не хватает?!

Тарапунька. Так вони ж часто ламаються.

Штепсель. А свои не ломаются?

Тарапунька. Свої — бог з ними, а державні жалко!

Штепсель. Снимай жилет!

Тарапунька знімає жилет, під яким видно голубий широкий пояс з тканини. А это что?

Тарапунька. Пояс.

Штепсель. Зачем?

Тарапунька. Щоб штани не впали.

Штепсель. А підтяжки?

Тарапунька. Щоб пояс не падав.

Штепсель. А зачем ты так подпоясался? Ты что, танцевать собрался?

Тарапунька. Точно. Гопачок у самодіяльному ансамблі.

Штепсель. Гопачок? А вальс умеешь?

Тарапунька. Можу.

Штепсель (тримає краєчок пояса). Тогда выкручивайся.

Тарапунька вертиться, розмотуючи пояс, на ньому напис: "Через нашу проходную пронесу и мать родную!"

Ну, это тебе даром не пройдет! Мало того, что ты сам все тянешь на завод, так еще и других призываешь! Наглядную агитацию развел. Под суд!

Тарапунька. Начальству можна, а робочому — ні?

Штепсель. Какому начальству? Что ты болтаешь?

Тарапунька. Тобі не пришивають, а вишивають!

Штепсель. Это ты о чем?

Тарапунька. Що це в тебе за нова скатертина?

Штепсель. Не знаю, завхоз принес.

Тарапунька. А це що?

Штепсель. Инвентарный номер, наверное.

Тарапунька. А тут написано: "Штепселечку от жены и дочки". Оце так номер!

Штепсель. Ну, ладно. Тихо! Я ничего не видел, ты ничего не читал. Теперь за такие дела знаешь, как наказывают? Высшая мера!

Тарапунька. Хто ж цього не знає!

Штепсель. Трехмесячная путевка на южный берег Крыма.

Тарапунька. Без права купатися в морі! Жах!

Затемнення.

ЕПІЛОГ



На сцені всі учасники вистави у костюмах різних епох. Фрагменти оформлення на ширмах і заднику. Усі співають прощальну пісеньку.

Мы смогли в этих эпохах
Вместе с вами побывать.
Хоть трудна была дорога,
В путь готовы мы опять!

Расстоянье не помеха,
Непогода не беда,
Потому что ради смеха
В путь готовы мы всегда!

Поехали, поехали, поехали!
Дорога позовет,
и сердце запоет.
Поехали, поехали, поехали!
Никто не отстает?
Давайте полный ход!
Поехали, поехали, поехали вперед!

ІНТЕРМЕДІЇ

НОВОРІЧНИЙ СЮРПРИЗ



Штепсель. Добрый вечер, дорогие товарищи! (На Тарапуньку). Сейчас скажет: "Здоровенькі були!"

Тарапунька. Здоровенькі були!

Штепсель. Ну вот, так я и знал. Ты, пожалуй, и на сегодняшнем карнавале тоже начнешь с этих слов?

Тарапунька. Звичайно.

Штепсель. Неужели ты не понимаешь, что в новогодний вечер мы обязаны порадовать зрителей каким-нибудь оригинальным маскарадным костюмом.

Тарапунька. Яким?

Штепсель. Ну, например, Снегурочки и Деда Мороза.

Тарапунька. А хто буде Снігуронькою?

Штепсель. Я.

Тарапунька. Ні, ти ще молодий для цієї ролі. Снігуроньку має грати старий, досвідчений актор...

Штепсель. Ты хочешь сказать, что больше подходишь на роль Снегурочки?

Тарапунька. Це ж мое амплуа! Найчарівніша Снігуронька на нашій естраді.

Штепсель. А усы?

Тарапунька. Вони підуть за новорічний сюрприз. Він у нас під носом, а ми його не бачимо.

Штепсель. Нет, Тарапунька, тебе надо играть Деда Мороза.

Тарапунька. Це твоя роль.

Штепсель. Почему моя?

Тарапунька. Тому, що ти будь-яку справу можеш заморозити. І потім, Дід Мороз — це вже образ з бородою. Треба вийти в більш оригінальному костюмі, скажімо, в костюмі Зайчика.

Штепсель. Нельзя. Зайчиком будет наш директор. Оденься в костюм Волка!

Тарапунька. Не хочу Вовка, хочу Зайчика!

Штепсель. Чего ты уперся? Ведь Волк может съесть Зайчика!

Тарапунька. Сьогодні Вовк з'їсть Зайчика, а завтра директор з'їсть мене. Буду Зайчиком, а ти будеш їжаком.

Штепсель. Ежом — я не хочу!

Тарапунька. Тоді Дикобразом!

Штепсель. Не хочу! Из-за моих колючек со мной ни одна девушка танцевать не захочет.

Тарапунька. А ми тобі зробимо костюм колючками всередину.

Штепсель. Нет уж, спасибо!

Тарапунька. Є ще варіант. Купи електробритву і будеш весь рік ходити Дикобразом.

Штепсель. Почему ты мне навязываешь самые нелепые костюмы? Я, например, давно мечтаю создать образ Жирафа.

Тарапунька. Ти — Жирафа?! Так з тебе ж будуть сміятися!

Штепсель. Не надо Жирафа. Наденем костюмы Ихтиозавров.

Тарапунька. Можна. Я буду Іхтіозавр, а ти — Іхтіозамзавр.

Штепсель. А где же мы сошьем костюмы животных, живших до нашей эры?

Тарапунька. Не хвилюйся, Штепсель, в нашу еру костюм Іхтіозавра пошити легше, ніж нормальний людський костюм.

Штепсель. Верно! Значит, оденемся Ихтиозаврами. Здорово я придумал?

Тарапунька. Погано! Немає зв'язку з сучасністю.

Штепсель. Связь с современностью? Хорошо, подумаем.

Тарапунька. Придумав! Давай одягнемо шапки-невидимки.

Штепсель. Какие шапки?

Тарапунька. Пижикові!

Штепсель. А здесь есть современность?

Тарапунька. Сучасність є, шапок немає.

Штепсель. Минуточку, кажется, нашел. Тарапунька. Що?

Штепсель. Оригинальный современный костюм. Я оденусь капустой.

Тарапунька. Штепсель! Схаменись! Та хто тобі з твоїм ростом дозволить зображувати нашу сучасну капусту?! Це ж повна компрометація.

Штепсель. А, может, из меня получится хотя бы кочан?

Тарапунька. Ні!

Штепсель. Неужели я не могу сыграть кого-нибудь из овощей?

Тарапунька. Тільки петрушку! Ясно?

Штепсель. Ясно, что с овощами ничего не выйдет. Давай еще поищем. Надо сочинить что-нибудь совсем необычное.

Тарапунька. Знайшов! Я одягну... свій костюм, а ти свій!

Штепсель. По-твоему, это будет оригинально?

Тарапунька. Звичайно. Адже на карнавалі буде Дід Мороз, Білосніжка, шість Гномів, три Ведмеді і, можливо, навіть один Осел. В такому оточенні наші звичайні костюми будуть найоригінальнішими.

Штепсель. Правильно! А вместо длинных интермедий мы просто скажем: "С наступающим Новым годом, товарищи!"

Тарапунька. Здоровенькі були!

ЗАВЖДИ НАПОГОТОВІ!



Штепсель. Дорогие друзья! Наше выступление мы посвящаем празднику пионерской организации. Это замечательное событие...

Тарапунька (входить). Здоровенькі були!

Штепсель. Как тебе не стыдно! Опоздать на выступление в честь такого праздника!

Тарапунька. Через це свято я і спізнився.

Штепсель. Не понял.

Тарапунька. Я випускав стінну газету, присвячену саме цьому святу.

Штепсель. Но это должен был делать твой сын.

Тарапунька. Поміркуй сам, Штепсель. Свято яке? Велике. А який мій син? Маленький. Йому цю справу не подужати.

Штепсель. Значит, к меньшим праздникам выпускает газеты он сам?

Тарапунька. Для маленьких дат він вже великий.

Штепсель. Железная логика. Получается, что ты делаешь вместо сына все газеты.

Тарапунька. Не тільки. Я і макулатуру замість нього здаю.

Штепсель. Представляю себе, как ты ходишь по квартирам и просишь: "Дяденька, нет ли у вас ненужных бумаг?.."

Тарапунька. Нікуди я не ходжу і нічого не прошу.

Штепсель. А как же иначе?

Тарапунька. Мені все додому приносять.

Штепсель. Каким образом?

Тарапунька. Раз на місяць я вивішую оголошення: "Інтелігентна бабуся згодна за невеличку плату бути домашньою робітницею. Бажаючих скористатися її послугами прошу звертатися..." І додаю свою адресу.

Штепсель. И каков результат?

Тарапунька. Всі листоноші нашого району цілий тиждень носять мені цілі торби листів з пропозиціями. Коли набирається тонна, я її здаю, а синок виходить на перше місце в змаганні.

Штепсель. Ловко придумал!

Тарапунька. Це що! Ти б побував у шкільному живому куточку!

Штепсель. А я был. Моя дочка принесла туда ворону, рыбок и ежика.

Тарапунька. Не любиш ти своєї дочки, Штепсель.

Штепсель. Это почему?

Тарапунька. Хіба це експонати? От були ми з тобою в цьому році в туристській подорожі по Індії. Ти що їй звідти привіз?

Штепсель. Сумку из крокодила.

Тарапунька. А я своєму сину привіз крокодила в сумці.

Штепсель. Для чого?

Тарапунька. Для того ж живого кутка.

Штепсель. Ужас! Чем же крокодилу питаться в живом уголке?

Тарапунька. Спочатку він з'їв ворону, рибок і їжачка, яких принесла твоя дочка. А потім школярі почали годувати його своїми сніданками...

Штепсель. Ну и досталось тебе, наверное, от пионервожатой!

Тарапунька. Вона мною пишається. Наша піонерська дружина — єдина в місті, яка має свого власного крокодила!

Штепсель. Если ты такой любитель животных, почему же ты не подумал об этом крокодиле? Ведь ему тоскливо в четырех стенах...

Тарапунька. Це вірно. Треба буде в наступному році поїхати до Африки і привезти йому бегемотика!

Штепсель. Я вижу, ты усердно трудишься за своего сыночка.

Тарапунька. Я і відпочиваю за нього. В цьому році тричі ходив у піонерські походи. Штепсель. Что ж ты там делал?

Тарапунька. Збирав гербарії, грав у військову гру, співав біля вогнища дитячі пісні.

Штепсель. Любопытно, как на тебя, такого верзилу, смотрели пионеры?

Тарапунька. А хто тобі сказав, що там були піонери? Там тільки їхні батьки були. Який же люблячий батько пустить у ліс свою рідну дитину?

Штепсель. А как к подобным "походам" относится совет дружины?

Тарапунька. Позитивно. Ми після кожного походу здаємо всі пляшки, а виручені гроші вносимо до піонерської скарбнички.

Штепсель. Я бы таких родителей не подпускал к детям на пушечный выстрел! Такими методами выращиваются только бездельники и белоручки!

Тарапунька. Можна подумати, що ти за свою дочку нічого не робиш.

Штепсель. Ничего.

Тарапунька. Так-таки нічого?

Штепсель. Ничего!.. Только уроки.

Тарапунька (до глядачів). Ви, звичайно, розумієте, що ми розіграли цю сценку, щоб посміятися з деяких батьків...

Штепсель. Что же касается нас самих, то мы с удовольствием смотрим, как наши дети занимаются веселыми и полезными пионерскими делами.

Тарапунька. Більше того, ми самі все життя не відриваємось від піонерських справ.

Штепсель. Сперва в качестве пионеров...

Тарапунька. Потім, як піонервожаті...

Штепсель. Потом, как пионер-братья, пионер-папы...

Тарапунька. І, нарешті, як піонер-дідусі.

Штепсель. И на задорный пионерский призыв: "Будьте готовы!" мы в любом возрасте отвечаем... Разом. Завжди напоготові!

IДЕ ВЕСНА (Написано за участю О. Левицького).



Штепсель. Дорогие товарищи! Приветствуем и поздравляем вас с приходом весны. В этом году она особенно радостная для нашего народа... (До Тарапуньки). Что же ты молчишь?

Тарапунька. А що я маю казати?

Штепсель. В этом месте ты должен сказать свое традиционное "Здоровенькi були!"

Тарапунька. Бачили!? Таке мале - цiлу промову виголосило, а менi - так тiльки два слова.

Штепсель. А что бы ты еще хотел сказать?

Тарапунька. Я б хотiв звернутися до всiх громадян нашої країни...

Штепсель. Но для этого це мешало бы знать языки...

Тарапунька. Не обов'язково.

Штепсель. Ну, как ты, скажем, обратишься к белорусам?

Тарапунька. Дорогi сябри, здоровенькi були!

Штепсель. А что ты скажешь народностям, населяющим Север нашей Родины?

Тарапунька. Любi евенки, будьте здоровенькi!

Штепсель. А Юг, Восток?

Тарапунька. Бюль-бюль Огли, салам-аленькi були!

Штепсель. Что-то тебя сегодня на стихи потянуло?

Тарапунька. Весна.

Штепсель. Да, весна, поют птицы...

Тарапунька. Iде весняна сiвба.

Штепсель. Да, это дело важное. Все должны внести в него свой вклад.

Тарапунька. А ми й вносимо.

Штепсель. Ты о чем?

Тарапунька. Тиждень тому зiбрали артистiв, взяли в фiлармонiї автобус i поїхали до колгоспу...

Штепсель. Только концерт, к сожалению, не состоялся. Все колхозники работали в поле. Какая ж это помощь?

Тарапунька. Так поки ми з тобою одягалися, а балерини роздягалися, механiзатори паш автобус розiбрали на запчастини. От i виходить - допомогли!

Штепсель. Действительно, колхозному селу нужны запчасти, механизация, химические удобрения. А молодые специалисты как нужны!

Тарапунька. Тiльки не такi, як твоя племiнниця.

Штепсель. А что? Она училась в сельхозтехникуме.

Тарапунька. Як там вона вчилась!

Штепсель. Как ни училась, а все же поехала из города в деревню.

Тарапунька. Приїхала, їй кажуть: "Вiзьми табуреточку i пiди подої корову".

Вертається за годину без молока i плаче. "Що таке?" - "Вредна корова попалась, нiяк на табуретку сiдати не хоче!"

Штепсель. Подготовка специалистов улучшается с каждым годом. Проводится интересный опыт - теперь выпускные и вступительные экзамены будет принимать машина...

Тарапунька. Ти менi розказуєш? Сусiдський хлопець вступив до iнституту, де екзамени приймала саме така машина.

Штепсель. Ну и как?

Тарапунька. Вiн написав контрольну роботу, на всякий випадок поклав у неї десятку i все це опустив у кiбернетичну машину.

Штепсель. Ну и каков результат?

Тарапунька. Через хвилину робота повернулася з оцiнкою "два".

Штепсель. А деньги пропали?

Тарапунька. Нi, замiсть десятки машина йому видала рiвно двадцять бiлетiв грошово-речової лотереї.

Штепсель. Да, не повезло!

Тарапунька. Чому?! Вiн на цi бiлети виграв холодильник i автомашину. Наступного року подарував холодильник екзаменаторовi i тепер до iнституту на власнiй машинi їздить. А ти кажеш - не повезло.

Штепсель. Экзамены были осенью, а мы говорили о весне. Цветы расцветают, летят журавли...

Тарапунька. А грошi як летять!

Штепсель. Куда летят?

Тарапунька. На тi квiти, що розквiтають.

Штепсель. Я говорю о том, как распускаются цветы.

Тарапунька. А я кажу про те, як розпустились спекулянти квiтами.

Штепсель. Зато они продают ранние, первые цветы.

Тарапунька. Для того щоб купити цi першi квiти, iнодi треба продати останнi штани.

Штепсель. А разве в магазине нет цветов?

Тарапунька. Є! Мiмози з целюлози i ромашки з бумажки.

Штепсель. Это смешно!

Тарапунька. Тобi смiшно, а я завтра ж пiду до начальника главку.

Штепсель. А он в командировке.

Тарапунька. Пiду через тиждень.

Штепсель. У него новая командировка.

Тарапунька. А я через мiсяць.

Штепсель. Через месяц у него главная командировка. В Москву.

Тарапунька. А я вiзьму командировку i за ним в командировку.

Штепсель. Очень кстати. Попадешь на Всесоюзное совещание о решительном сокращении командировочных расходов. Мы же говорили о весне! Травка зеленеет, птицы летят...

Тарапунька. I падають.

Штепсель. Почему падают?

Тарапунька. Оце недавно ми виступали па хiмкомбiнатi. Бачив там таку високу трубу, з якої жовтий дим валить?

Штепсель. Видел.

Тарапунька. Так от: як птах в той дим потрапить, так мертвим i падає.

Штепсель. А как же люди там живут?

Тарапунька. Весело! Смiються!

Штепсель. Весь город смеется?

Тарапунька. Не весь, половина.

Штепсель. Не понимаю.

Тарапунька. Як вiтер пожене цей дим правб-руч - смiється та половина мiста, що живе лiворуч, а як вiтер повiє лiворуч - смiється права половина.

Штепсель. А что выпускает этот комбинат кроме дыма?

Тарапунька. Першокласнi димовловлювачi.

Штепсель. Так почему они у себя их не установят?

Тарапунька. Вся продукцiя iде на експорт.

Штепсель. А ведь живут в этом городе замечательные люди. Это их руками изготавливается продукция, которая все больше завоевывает мировой рынок. Мы продаем за границу машины, станки, буровые установки... Правда, легкая промышленность отстает...

Тарапунька. Чого це? Хiба ти не бачив, як iноземнi туристи купують балалайки, бандури, матрьошки...

Штепсель. Я имею в виду обувь, пальто, костюмы...

Тарапунька. I костюми купують. От приїздив до нас на гастролi спiвак Рафаель. Весь свiт об'їздив, а костюм собi купив у Києвi.

Штепсель. Импортный?

Тарапунька. Нi, наш, київської фабрики.

Штепсель. Какой костюм?

Тарапунька. Водолазний.

Штепсель. Ты снова отвлекся. Вокруг весна. Я сегодня вышел из дому - па дворе совсем тепло, солнышко улыбается...

Тарапунька. "На дворi"... Ти далi свого двору нiчого не бачиш. У всьому свiтi потеплiшало, люди повеселiшали.

Штепсель: Птицы вылетели из Африки.

Тарапунька: Фашистiв виставили з Португалiї.

Штепсель. Состоялся совместный советско-американский космический полет. Теперь можно договориться и о совместной разработке подземных недр.

Тарапунька. I взагалi про мир на планетi.

Штепсель. Это сложно.

Тарапунька. Але можна. Якщо ми над землею домовились, пiд землею домовились, так невже ми на землi не домовимось?!

Штепсель. Начало уже положено! Между нашими странами установлен культурный обмен. Танцоры Украины выступают в Нью-Йорке, а американский балет танцует на московской сцене...

Тарапунька. А далi пiде, як по потах. У Києвi, на Подолi, заспiвають "Хелло, Доллi", а у них, у Вашiнгтонi: "Розпрягайте, хлопцi, конi".

Штепсель. Опять стихи?

Тарапунька. Весна - пора поетiв.

Штепсель. Верно. Стихами мы начали...

Тарапунька. Вiршами i закiнчимо.

Штепсель. Какими же?

Тарапунька. Весняними!

"И я, как весну человечества,
рожденную в трудах и в бою,

Разом.

    Пою
    мое отечество,
    республику мою!"


ДВІ ДРУЖИНИ



Тарапунька. Ти чув, Штепсель, на минулому тижні в нашому місті відкрито новий тролейбусний маршрут.

Штепсель. Это мимо рынка к вокзалу. Очень нужный маршрут. И нам хорошо, и женам пригодится. Взять, к примеру, твою жену...

Тарапунька. Мою не бери! Бери свою!

Штепсель. Да что моя!.. Ты же знаешь! Кухня, уборка, стирка!.. Никаких духовных интересов... Даже телевизор не смотрит!

Тарапунька. Ну, так вона в кіно ходить...

Штепсель. Что ты! За последнюю семилетку смотрела только "Великолепную семерку!"

Тарапунька. Значить, її театр цікавить. Я точно знаю, що недавно вона дивилась в театрі «Вишневий сад».

Штепсель. Но ты не знаешь, почему она туда пошла. Она думала, что это пьеса о консервировании фруктов!

Тарапунька. Може, вона книжки читає?

Штепсель. После школы в руки но брала! До сих пор путает Руставели с Метревели. В общем, опустилась! Стыдно рассказывать.

Тарапунька. А хто довів її до такого? Ти! Деспот і тиран!

Штепсель. А ты?!

Тарапунька. А я демократ! Я своїй дружині забезпечив повну свободу! Вона у мене працювати пішла, передовиком праці стала, висіла па всіх Дошках пошани! Більше того, вона ще без відриву від виробництва закінчила три інститути!

Штепсель. Ого! Целых три!

Тарапунька. Вона всі інститути позакінчувала б, якби її не висунули в міністерство.

Штепсель. За какие же это заслуги?!

Тарапунька. Вона одних іноземних мов шість штук знає. Як почне шпарить — нічого не зрозумієш!

Штепсель. А зачем ей это?

Тарапунька. Вона ж весь світ об'їздила! В усіх країнах побувала! Ще країни нема, а вона вже туди їде! її усі знають! Вона з Кіссінджером коктейль пила, з папою римським в шашки грала... Та що казати! Ти сюди як приїхав?

Штепсель. На троллейбусе.

Тарапунька. Отож! А вона в "Чайці" роз'їжджає! Ти сьогодні газету читав?

Штепсель. А что такое?

Тарапунька. На першій сторінці її стаття!

Штепсель. Гляди ты! А я и не знал.

Тарапунька. Як тобі не соромно!

Штепсель. А кто виноват? Опять же — моя жена! Она мне в эту статью бутерброд с курицей завернула. (Дістав згорток). Вот!.. Просто зло берет! Только пообедал — нет, ей мало! На улице догнала и сунула. Глаза б мои этого не видели! (Хоче викинути бутерброд).

Тарапунька. Зажди, зажди! (Бере у нього згорток). Така стаття... (Розгортає газету). На півсторінки! У центральній газеті! (Понюхав бутерброд, похитнувся).

Штепсель. Что с тобой?

Тарапунька. Здорово написано! (Передає газету Штепселю). Ти читай! (Жадібно кусає бутерброд). Вгризайся, Штепсель!

Штепсель. Мне стыдно за тебя. Ты так набросился на еду, словно не обедал.

Тарапунька. А що це таке "обід"?

Штепсель. Перестань шутить!

Тарапунька. Ні, колись я знав... А тепер забув.

Штепсель. Обед — это обед.

Тарапунька. Можна детальніше?

Штепсель. Обед — это первое, второе и третье, понял?

Тарапунька. Де мені зрозуміти? По-перше, я вже рік не бачив другого. По-друге, я вже два роки не нюхав першого. А по-третє, чому ти взяв такий маленький бутерброд?

Штепсель. Я б и этого не взял, если б она не заставила.

Тарапунька. Тобі подобається стаття?

Штепсель. Очень!

Тарапунька. Бери!

Штепсель. Газету?

Тарапунька. Разом з моєю жінкою. А мені давай свою!

Штепсель. Погоди! Ты же так гордился своей женой!

Тарапунька. Тепер ти будеш пишатися, а я буду обідати.

Штепсель. Но все же приятно, когда жена ездит на "Чайке"?

Тарапунька. Краще курка в руках, ніж "Чайка" в міністерстві!

Штепсель. Но ведь она с Киссинджером коктейль пила!

Тарапунька. Вона коктейль пила, а я дітей на штучному молоці виростив!

Штепсель. И с папой римским встречалась...

Тарапунька. Вона зустрічається з папою, а мене діти називають мамою. Вона ж п'ять років вдома не була.

Штепсель. Мог бы пойти к ней на службу.

Тарапунька. Наївна ти людина! До неї можна попасти тільки в прийомний день. А в прийомний день до неї така черга, немовби там тараню дають.

Штепсель. Надо было послать ей записку!

Тарапунька. Посилав! І таку ніжну! "Мурочко! Приходь у гості, подивись, як дітки виросли" — і підписався: "Твоє козленятко".

Штепсель. Что ж она ответила "козлику"?

Тарапунька. Наклала резолюцію: "Розібратися" і передала у відділ рогатої худоби. А з дітьми, знаєш, як важко! Вчора вискочив на базар за капустою, а вони розгойдались па люстрі й попадали па підлогу.

Штепсель. Ушиблись?

Тарапунька. На щастя, зробили м'яку посадку. Там же пилюки по коліна. Коротше, давай мінятися!

Штепсель. У твоей одна крайность, у моей — другая...

Тарапунька. А що якби взяти їх обох, перемішати і зробити двох нормальних жінок? Одну для тебе, другу для мене.

Штепсель. Правильно. Чтобы они все успевали: и дома и на работе.

Тарапунька. А хіба такі жінки бувають?

Штепсель. Конечно! Я уверен, что сегодня в зале собрались именно такие женщины. Спроси — они тебе сами скажут!

Тарапунька. Вони скажуть! Ти їхніх чоловіків спитай!

Штепсель. Пожалуйста! (У зал). Ведь правда, товарищи мужья, ваши жены и обеды готовят, и белье стирают, и в театры успевают? Не так ли?

Тарапунька. Щось не чути відповіді. Мовчать чоловіки.

Штепсель. А я молчать не стану! Я скажу! Для того чтобы наши жены всюду успевали, надо в пять раз увеличить количество прачечных, в десять раз — число детсадов, в двадцать раз — количество обедов на дом...

Тарапунька. І в сто разів збільшити увагу чоловіків до своїх жінок.

Штепсель. Добьемся этого — и будет порядок!

Тарапунька. А інакше матимете або таку жінку, як у Штепселя, або таке життя, як у мене! (Повертається спиною до залу: на його піджаку слід, пропалений праскою).

НАША ВУЛИЦЯ



Штепсель. Сегодня, друзья, на этой сцене мы представляем искусство нашей области.

Тарапунька. Правильно, але не конкретно. Кожен з пас представляє свій район, масив, площу або бульвар...

Штепсель. Значит, мы с тобой представляем улицу, на которой оба живем.

Тарапунька. Конкретно, але неправильно.

Штепсель. Почему же?

Тарапунька. Тому що ти мешкаєш на одному, а я на другому боці вулиці.

Штепсель. Чего это ты решил делить улицу на две стороны?

Тарапунька. Тому що мій бік краще.

Штепсель. Чем же лучше? На моей стороне три гостиницы. Со всего Союза гости приезжают!

Тарапунька. А в мене хоч і один готель, зате до нього з усього світу всі гості злітаються. «Інтурист»!

Штепсель. Иностранцы меня лично мало волнуют. Разговаривать с ними я не могу. В школе учил немецкий, в институте — немецкий, а так языка и не выучил.

Тарапунька. Погано тоді вчили. От мій син в дитячому садочку вивчав французьку, в школі — німецьку, а в інституті — англійську мову.

Штепсель. Ну и что?

Тарапунька. Сам бачиш, який прогрес. Ти не знаєш тільки однієї мови, а мій син аж трьох не знає!

Штепсель. Нет, твоя сторона тоже неплохая. Например, в твоем доме живет известный ученый, лауреат Нобелевской премии... Знаешь, о ком я говорю?

Тарапунька. Ні.

Штепсель. Ну, как же, его сын — генерал, дважды Герой Советского Союза.

Тарапунька. Двічі герой?..

Штепсель. А жена этого генерала — Герой Социалистического Труда!

Тарапунька. У моєму будинку?

Штепсель. О них все газеты пишут... Неужели не знаешь? К ним иногда заходит какой-то футболист...

Тарапунька. А-а-а... "Якийсь там футболіст"! Це ж Блохін! Найкращий бомбардир! Четвертий поверх, квартира сорок два. Було б одразу так і сказати, а то приплів сюди якогось Нобеля. Сам Блохін!

Штепсель. Можно подумать, что тебя в жизни интересует только футбол.

Тарапунька. Чому це тільки футбол?.. А хокей?!

Штепсель. Ну, тут ты "болельщик". А каким видом спорта ты занимаешься сам?

Тарапунька. Наймасовішим! Спортлото!

Штепсель. И тебе удалось выиграть?

Тарапунька. Жодного разу.

Штепсель. Не огорчайся. На средства, вырученные от спортлото, строятся стадионы, спортивные комплексы, плавательные бассейны... Так что все оказываются в выигрыше.

Тарапунька. Аякже! Всі у виграші... Але ж хтось ще і п'ять тисяч виграв! Ой, аж серце заболіло...

Штепсель. Не волнуйся. На моей стороне улицы работает экспериментальная клиника. Там замечательные врачи. Мне говорили, что они даже готовятся к операциям по пересадке сердца.

Тарапунька. На твоему боці тільки готуються, а на моему вже давно пересаджують.

Штепсель. Где?

Тарапунька. В оперному театрі. Коли твоїх лікарів ще на світі не було, мої артисти вже співали: Марусино, серце, Пожалій мене, Візьми моє серце, Дай мені своє! Чим тобі не пересадка? А коли вже говорити про сердечні справи серйозно, то саме під моїми вікнами, біля годинника, молодь призначає побачення.

Штепсель. Это приятно. Мне только не по вкусу у современных молодых парней усы и бороды.

Тарапунька. Навпаки, це добре. Одразу видно, що маєш діло з хлопцем. А то прийде на побачення і одразу не розбереш, чи то парубок, чи дівчина.

Штепсель. Это как раз легко узнать. Ты присмотрись повнимательней...

Тарапунька. Носить джинси.

Штепсель. Значит, он.

Тарапунька. А волосся до плечей.

Штепсель. Значит, она.

Тарапунька. Палить цигарку за цигаркою.

Штепсель. Он.

Тарапунька. І на кожному пальці по персню.

Штепсель. Она.

Тарапунька. От і спробуй розібратися, хто воно таке.

Штепсель. Ты бы посмотрел, кто к этому "ону" приходит на свидание. Если придет она, значит, оно — он, а если явится он, значит, оно — она.

Тарапунька. Ну й розумний ти! Я саме так і зробив.

Штепсель. Ну и что?

Тарапунька. Прийшло точно таке саме воно, закурили, обнялися і пішли в кіно!

Штепсель. Откуда ты знаешь, что они пошли в кино? Может, в универмаг, который, кстати, находится па моей стороне.

Тарапунька. А чому не до гастронома, який на моему боці?

Штепсель. Сравнил! В универмаге образцовая культура обслуживания. Каждые полчаса приятный женский голос объявляет: «Уважаемые покупатели! На втором этаже нашего универмага вы можете купить шерстяные кофточки и кримпленовые костюмы». А у тебя хоть раз объявили: «На второй этаж гастронома поступили в продажу растворимый кофе и зернистая икра»?

Тарапунька. Такого, справді, не можуть оголосити.

Штепсель. А почему?

Тарапунька. Тому що в нашому гастрономі другого поверху немає.

Штепсель. То-то.

Тарапунька. Зате у мене найсолодший в Києві магазин "Українські ласощі". Знаєш, скільки там цукерок!

Штепсель. Выбор-то богатый, а названий хороших не хватает. Уже по операм конфеты называют: "Наталка-Полтавка", "Запорожец за Дунаем", "Алеко"... Оперы кончились, перешли на кинофильмы: конфеты "Чапаев"!.. Это ж надо додуматься!..

Тарапунька. Цей фільм і справді не підходить. Я б запропонував більш підходящі назви. Скажімо, шоколадні батончики можна було б назвати: "Ніхто не хотів умирати".

Штепсель. Ну, это, пожалуй, мрачно.

Тарапунька. Можна оптимістичніше. Карамель "Доживемо до понеділка"...

Штепсель. Согласись, Тарапунька, что и моя и твоя стороны особенно хороши в праздничные вечера. Зажигаются яркие огни, сверкают транспаранты; но асфальту, взявшись за руки, идут люди...

Тарапунька. Якраз учора бачив саме таку картину: взялися за руки і йшли посередині вулиці.

Штепсель. А какой вчера был праздник?

Тарапунька. Ніякого.

Штепсель. Чего ж они шли, взявшись за руки, по проезжей части?

Тарапунька. Таксі ловили.

Штепсель. У тебя односторонний подход. Ты всюду видишь одни недостатки.

Тарапунька. Бо мені хочеться, щоб і на твоєму, і на моєму боці, і на всій нашій вулиці, і на всіх наших вулицях завжди було чисто, світло й радісно.

Штепсель. Чтобы на наших улицах всегда был праздник!

"ГДЕ ЖЕ ВЫ ТЕПЕРЬ, ДРУЗЬЯ ОДНОПОЛЧАНЕ?"



Штепсель. Здравствуйте, дорогие товарищи.

Тарапунька. Здравия желаю!

Штепсель. Ты что, забыл свое традиционное "Здоровенькі були!", Тарапуша?

Тарапунька. Сьогодні я тобі не Тарапуша, а товариш старший сержант. Бачите, як на "гражданке" розпустився? Доповідай по формі.

Штепсель. Товарищ гвардии старший сержант, рядовой Штепсель прибыл на торжественный концерт в полном составе. За три десятилетия со дня Победы стал дважды отцом и трижды дедом. Тридцать мирных лет прошло, за время моего происшествия никаких дежурств не произошло. Рапортует дежурный по Штепселю... простите... Штепселюет дежурный по рапорту...

Тарапунька. Зарапортувався! Як каже українська поговірка: "Не лізь поперед пекла в батька", чи то пак: "Не плюй поперед батька в штепсель". Тьху!.. Склероз!

Штепсель. Это не склероз, Тарапунька, а вполне понятное волнение. Ведь сегодня в зале и перед экранами телевизоров сидят ветераны войны. А сколько среди них наших фронтовых друзей!..

Разом (співають). "Где же вы теперь, друзья-однополчане?.."

Тарапунька. А дійсно, де вони? Де той хлопчина, пам'ятаєш, такий сільський... що взяв тоді німецького «язика»?

Штепсель. Разве ты не знаешь, он в прошлом году защитил докторскую диссертацию?

Тарапунька. На яку тему?

Штепсель. "Как овладеть немецким языком". Этот сельский парень теперь декан факультета в Киеве.

Тарапунька. Правду кажуть: "Язик до Киева доведе". Молодець!

Штепсель. А старшину нашего помнишь?

Тарапунька. Аякже! Такий служака був!..

Штепсель. Как он придирался к девушке-связистке? Чуть что — на кухню. Все отдыхают — он ее в наряд. У всех праздник — он ей два наряда вне очереди. И чего он ее невзлюбил?

Тарапунька. Ще як "взлюбив"! То була тільки маскіровочка. Вони одразу ж після війни одружилися.

Штепсель. И как сейчас поживают?

Тарапунька. Тепер у них в родині вона старшина. Як що не так — вона його на кухню.

Штепсель. А наряды он ей теперь не дает?

Тарапунька. Спробуй не дай. Зима — давай наряд! Весна — купуй новий наряд. Жіночий день — два наряди поза чергою!

Штепсель. А нашего военфельдшера помнишь?

Тарапунька. Ще б пак! Чарівник! На кожну хворобу у нього свій рецепт був.

Штепсель. Это точно!

Тарапунька. Пам'ятаєш мою шевелюру?

Штепсель. Еще бы! Под пилоткой не умещалась. Парикмахер стричь отказывался — все ножницы об тебя поломал.

Тарапунька. От я і звернувся до нашого фельдшера: "Рятуй! Виручай, друже, щоб не росли дуже". І він тоді мені дав найміцніший рецепт у світі.

Штепсель. Что-то его лекарство тогда тебе не очень помогло.

Тарапунька. Тоді ні. А ти зараз подивись. Через тридцять років подіяло. Ото засіб!

Штепсель. А чем он теперь занимается, наш фельдшер?

Тарапунька. Він вже професор!

Штепсель. Так попроси у него теперь лекарство, чтобы вернуть свои волосы.

Тарапунька. Я просив.

Штепсель. Ну и что?

Тарапунька. Він дав, я прийняв.

Штепсель. Что-то я результатов не вижу.

Тарапунька. Який ти швидкий! Зустрінемось через тридцять років, тоді побачиш!

Штепсель. А что поделывает наш веселый кашевар?

Тарапунька. Він на дуже серйозній посаді. Шеф-кухар в ресторані "Інтурист".

Штепсель. О, ему теперь не до шуток — кормит иностранных гостей.

Тарапунька. Добре готує і добре годує. Але жарти і зараз любить. Інколи приїздять іноземці такі, що у нас інтуристи, а у себе вдома — реваншисти. Так він для таких спеціальне меню винайшов. З поетичною назвою "Незабудка".

Штепсель. Какие же там блюда? Тарапунька. "Російський холодець під московським соусом", "Відбита печінка по-сталінградськи" і "Галушки українські".

Штепсель. Просто галушки?

Тарапунька. Ні, не просто, а зварені в Корсунь Шевченківському котлі.

Штепсель. Понравился реваншистам такой обед?

Тарапунька. З'їли, згадали, ще й записали: "Обід зеер гут! Гітлер капут!" І драпанули з Києва, як тридцять років тому! Слухай, Штепсель, а про нашого сапера Васю що нового чути?

Штепсель. Был минером, стал кинорежиссером. Каким сапером был! Всю войну прошел и ни разу не подорвался!

Тарапунька. Режисером став, на кожному фільмі підривається.

Штепсель. Тяжело теперь снимать картины про войну. Ни развалин, ни пожарищ. Вокруг новостройки... А сейчас он снимает фильм о разведчиках.

Тарапунька. Оце діло вірне. У нас люблять дивитися такі фільми.

Штепсель. Действительно, порой смотришь на экран и всюду видишь наших разведчиков. В вермахте — наши, бургомистр — наш, в шпионских школах — наши, в каждом их штабе — наш человек...

Тарапунька. А люди дивляться такі фільми й питають режисера: "Якщо скрізь були наші, то з ким же ми чотири роки воювали?!"

Штепсель. Но есть и хорошие фильмы про разведчиков.

Тарапунька. Є. От, наприклад, "Сімнадцять миттєвостей весни".

Штепсель. А мне не нравится этот фильм.

Тарапунька. Чому?

Штепсель. Когда он идет по телевизору, на наши концерты никто не ходит.

Тарапунька. І правильно роблять. Хто ж поміняє Штірліца на Штепселя?!

Штепсель. А сколько наших хлопцев уже на пенсии, на заслуженном отдыхе.

Тарапунька. "Заслуженный отдых"... Ти що, не знайомий з "Статутом пенсійної служби"?

Штепсель. Знаком.

Тарапунька. Я сам живу по цьому "Статуту". Шість годин ранку, тільки б поспати...

Штепсель (командує). Подъем! На зарядку становись!

Тарапунька. Ставай в чергу на зарядку сифонів.

Штепсель. На пле-чо!

Тарапунька. Онучку.

Штепсель. На ру-ку!

Тарапунька. Онука.

ПІтепсель. Шагом марш!

Тарапунька. Одного в садочок, другу в ясла.

Штепсель. На-ле-во!

Тарапунька. Речі в хімчистку.

Штепсель. На-пра-во!

Тарапунька. Білизну в пральню.

Штепсель. Кру-гом!

Тарапунька. На базар і по магазинах. За день так "заслужено навідпочиваєшся", а ввечері треба ще встигнути на хор.

Штепсель. Как же ты туда добираешься?

Тарапунька. По-пластунськи.

Штепсель. А что это за хор?

Тарапунька. У нашому будинку пенсіонери створили вокально-інструментальний ансамбль.

Штепсель. И как он называется?

Тарапунька. Ансамбль "Пенсяри". Збираються собі, один принесе пивка, другий воблу, інколи приймуть і фронтових сто грамів. Хором посидять, хором вип'ють, хором згадають бойове минуле...

Штепсель. Постой, а когда ж они поют?

Тарапунька. А коли розходяться.

Штепсель. А послушать, с каким огоньком о своих боевых делах ветераны рассказывают молодежи!

Тарапунька. І дітям.

Штепсель. С детьми сложнее. Дети многого не понимают. Спроси у них, кто такой снайпер. Они не скажут.

Тарапунька. Скажуть! Снайпер — це Блохін.

Штепсель. А «Катюша»?

Тарапунька. Піонервожата в школі.

Штепсель. А что такое артналет?

Тарапунька. «Артналіт»? Ясно, артисти приїхали.

Штепсель. А может, и хорошо, что они обо всем этом понятия не имеют. Ведь ветераны не щадили своих сил и жизни ради того, чтобы наши внуки и правнуки росли и воспитывались в мирном духе.

Тарапунька. А про війну, щоб не було чути ні слуху ні духу!

Вступає музика пісні "Где же вы теперь, друзья-однополчане?". Тарапунька і Штепсель співають.

Штепсель. Мы прошли немало испытаний.

Тарапунька. Та не записались в старики.

Штепсель. Мы всегда в строю друзья-однополчане...

Тарапунька. Ми ще о-го-го, бійці-фронтовики!

Штепсель. На полях, на стройках, в океане...

Тарапунька. Ви ведете мирнії бої...

Штепсель. Может быть, сейчас друзья-однополчане...

Тарапунька. Запускають спутники мої!

Штепсель. Песней вас встречают киевляне...

Тарапунька. Скрізь до свята прибрані столи...

Штепсель. Первый тост за вас, друзья-однополчане...

Тарапунька. Щоб ви здоровенькими були!

"КВН" ТАРАПУНЬКИ І ШТЕПСЕЛЯ



Штепсель. Команде Тарапуньки КВНский привет!

Тарапунька. Команді Штепселя здоровенькі були!

Штепсель. По существующей традиции разрешите преподнести вашей команде памятный подарок — самый модный галстук!

Тарапунька. Спасибі. А вашій команді теж сувенір — господарче дустове мило.

Штепсель. Постой, постой... Ты где купил этот "сувенир"?

Тарапунька. У магазині подарунків.

Штепсель. Верни мне, пожалуйста, мой галстук!

Тарапунька. Чому це?

Штепсель. В магазине подарков продавали модные галстуки и в придачу к ним заставляли покупать это мыло. Выходит, я тебе дарю галстук, а ты мне "придачу"?! Давай мне тоже подарок.

Тарапунька. Не можу.

Штепсель. Почему?

Тарапунька. Я вже його надів. (Показує галстук). Знаєш що, Штепсель! Давай подаруємо один одному оце мило.

Штепсель. А что с ним делать?

Тарапунька. Тим, хто в торгівлі придумав це діло, намилимо шию дустовим милом!

Штепсель. Начинаем разминку капитанов. Назови два слова, наиболее употребляемых студентами на экзаменах.

Тарапунька (подумав). Не знаю.

Штепсель. Правильно.

Тарапунька. Я кажу: "Не знаю".

Штепсель. Вот и они говорят эти два слова: "Не знаю".

Тарапунька. Тепер я тебе запитаю. Кого з артистів ти любиш більше за всіх?

Штепсель. Тарапуньку. А ти?

Тарапунька. І я теж його.

Штепсель. Вот тебе мой вопрос: вообрази, что мы идем по темной улице на глухой окраине города и на меня нападает хулиган. Что бы ты сделал?

Тарапунька. Де це ти, Штепсель, бачив у нас глухі околиці?

Штепсель. Ну, хорошо, не на окраине, а в центре по темной улице...

Тарапунька. А звідки в центрі взялася темна вулиця.

Штепсель. Ладно. В центре города на светлой улице на меня нападает хулиган...

Тарапунька. Забрехався Штепсель! Хто, коли бачив на центральній вулиці хулігана?

Штепсель. Ну, хорошо. В самом центре города, на самой светлой улице на меня нападает... профессор.

Тарапунька. Це вже нісенітниця.

Штепсель. То-то. Вот поэтому я и говорю: нападает хулиган. Здоровенный громила. Одному мне с ним не справиться. Как ты поступишь?

Тарапунька. Одразу перейду на іншу вулицю.

Штепсель. Меня бьют, а ты убегаешь? Вот как ты ко мне относишься?!

Тарапунька. Я тебе люблю, Штепсель, і тому не можу бачити, як на моїх очах б'ють мого найкращого друга.

Штепсель. Позор! Расхамившийся хулиган...

Тарапунька. Що ти галасуєш? Може, він просто хотів з тобою познайомитися.

Штепсель. Познакомиться?! Он расквасил мне нос!

Тарапунька. Ти далі свого носа нічого не бачиш. Ну, вдарив тебе разок...

Штепсель. Разок?! Он переломал мне руки, ноги...

Тарапунька. До свадьби заживе.

Штепсель. До какой свадьбы? У меня уже дети.

Тарапунька. Я ж кажу: до свадьби дітей все заживе. І потім, у нас тепер така медицина...

Штепсель. Ты защищаешь пьяного хулигана.

Тарапунька. От бачиш, він був п'яний, може, він помилився, мав тебе за когось іншого.

Штепсель. Мне от этого не легче.

Тарапунька. А йому? У нього, може, трагедія! Може, він круглий сирота... Може, він з горя випив, а тут ще ти встромив свого носа. Тепер він п'ятнадцять діб одержить.

Штепсель. А если он меня убьет?!

Тарапунька. Це буде жахливо!

Штепсель. Наконец-то! Хоть пожалел.

Тарапунька. Жалію. Це ж йому п'ятнадцять років дадуть. Все життя у людини поламане.

Штепсель. Ах, ты его жалеешь?! Ты больше мне не друг!

Тарапунька. Та що ти, Штепсель! Невже ти мене не знаєш? Та я одразу б кинувся на цього хулігана. Я за одну руку, ти за другу. Скрутили б його, як те порося, і до міліції голубчика. А там що?

Штепсель. Что?

Тарапунька. Протокол! Потім що?

Штепсель. Что?

Тарапунька. Суд! І... Штепсель. И...

Тарапунька. І знов віддадуть його нам «на поруки»!

Штепсель. Продолжаем соревнование. Я называю первую строку стихотворения известного поэта, а ты вспоминаешь вторую. Вот, например: "Молодым везде у нас дорога..."

Тарапунька. Оце ти правильно сказав.

Штепсель. Ты мне зубы не заговаривай. Давай вторую строчку.

Тарапунька. Ні, серйозно. Молоді у нас скрізь дорога. Герої-трактористи — молодь, кращі шахтарі — молодь, будівники ГЕС — молодь...

Штепсель. Директора заводов...

Тарапунька. Не можна ж все молодь та молодь...

Штепсель. Значит, директорами могут быть только пожилые, а молодые...

Тарапунька. Хай повчаться, придивляться, наберуться розуму, досвіду, а тоді можна вже і...

Штепсель. На пенсию.

Тарапунька. Теж непогано. "Старикам везде у нас почет". О! Згадав. Це другий рядок. 2:1! Я виграв. Пішли далі. У нас було домашнє завдання: "Як весело провести молодіжний вечір у селі?" Починай.

Штепсель. Я готов. Значит так: перед началом вечера на все село звучит бодрый марш большого оркестра.

Тарапунька. Нема.

Штепсель. Чего нет?

Тарапунька. Оркестру нема. Інструментів не купили.

Штепсель. Ну, хорошо. Тогда этот же марш звучит из всех радиорепродукторов...

Тарапунька. Нема.

Штепсель. Чего нет?

Тарапунька. Радіо нема. Не повісили репродуктора.

Штепсель. Тогда баян.

Тарапунька. Нема, бухгалтер грошей не дав.

Штепсель. Ну, сопилка есть?

Тарапунька. Нема... Але можна вирізати.

Штепсель. Ну, вот. Перед началом вечера на все село звучит бодрый марш на сопилке. Широко распахиваются двери клуба.

Тарапунька. Нема.

Штепсель. Дверей нет?

Тарапунька. Двері є, клубу нема. Там добрива зберігають.

Штепсель. Ну, хорошо. Тогда в селе...

Тарапунька. Є.

Штепсель. На лужайке...

Тарапунька. Є.

Штепсель. Около речки.

Тарапунька. Є.

Штепсель. Собирается молодежь.

Тарапунька. Нема.

Штепсель. Что, молодежи нет?

Тарапунька. Ну, поміркуй сам. Клубу нема, радіо нема, музики нема. От вся молодь і розбіглася.

Штепсель. А где сознательность? Весна, нужны рабочие руки, в поле выходят трактора...

Тарапунька. Не кип'ятись, Штепсель. Якби тебе послали у таке село, ти б з усією своєю свідомістю так би звідти драпонув, що тебе ніякий трактор не втримав би!

Штепсель. А как ты решил это задание?

Тарапунька. Я пропоную в такий вечір зробити комсомольське весілля!

Штепсель. Отлично.

Тарапунька. Обирається найбільша, найвища будова в селі. Добре прикрашається.

Штепсель. Золотом?

Тарапунька. Можна і золотом. Гості у святковому вбранні разом із молодими заходять у відчинені двері... Урочисто звучить хор, на стінах висять картини...

Штепсель. Подсвеченные свечками...

Тарапунька. Так, так, можна й свічками, їх світло виблискує на золоті й кришталі. Все святково і хвилююче. Підходить до молодих солідна людина...

Штепсель. В парчовой одежде.

Тарапунька. Так. Простягає до них руки і оксамитним голосом промовляє...

Штепсель. "Благословляю вас присно и на веки веков!.."

Тарапунька. Ти що сказав?

Штепсель. Но ведь ты нарисовал свадебный обряд в церкви.

Тарапунька. Що ти кажеш? Там отак все відбувається?

Штепсель. Да.

Тарапунька. Красиво! Це тобі не загс. Я б там кожного місяця одружувався!

Штепсель. А что тогда будут делать загсы?

Тарапунька. У загсах, Штепсель, треба тільки розводити.

Штепсель. Ты хочешь сказать, что религия...

Тарапунька. До чого тут релігія? Просто в цьому КВНі поки що команда попів виявилася веселішою і винахідливішою, ніж команда комсомольців.

Штепсель. Переходим к следующему заданию: "Молодежное кафе". Выигрыш — двести очков!

Тарапунька. Ого, треба постаратись.

Штепсель. А я и постарался. Вот мой план: Уютное здание, мягкое освещение, современные столики...

Тарапунька. І сидять старі алкоголіки...

Штепсель. Ты что? Я говорю о молодежном кафе. Куда поэт приносит свои стихи, композитор приходит со своей песней, художник со своей палитрой.

Тарапунька. Не можна до кафе зі своею "поллітрой", не пускають.

Штепсель. Как так не пускают?! Люди приходят за оценкой своих произведений.

Тарапунька. Не знаю, як буде з оцінкою, але націнка буде точно.

Штепсель. В углу стоит рояль для соло и аккомпанемента.

Тарапунька. Потрібний не музичний акомпанемент, а спиртовий асортимент.

Штепсель. Большое окно — витраж...

Тарапунька. Важливий не вітраж, а літраж.

Штепсель. И называется кафе "Романтика". Что, не нравится?

Тарапунька, "...антика" не дуже, а "Ром..." підійде.

Штепсель. Значит, тебе подходит только половина?

Тарапунька. Так, вина!

Штепсель. Что ты все о вине, о водке?! Я думаю о проекте молодежного кафе.

Тарапунька. А я думаю про план молодіжного кафе. Не буде плану — не буде кафе.

Штепсель. А будет твой "план" — получится "забегаловка".

Тарапунька. Теж правильно.

Штепсель. Кто же победил в нашем соревновании? Кому достанутся двести очков?

Тарапунька. Нічия! Розіллємо ці двісті очок на два по сто. Ніхто не виграв.

Штепсель. Не знаю, кто от этого выигрывает, а проигрывает молодежь.

Тарапунька. Точно! Замість кафе, де розважається юність, ми маемо: "Шумел камыш, деревья гнулись".

Штепсель. Теперь начинаем конкурс на лучший современный танец. Маэстро!

Звучить музика.

Штепсель починає танцювати. Тарапунька підключається. Азартно танцює.

Тарапунька. Красота! А як цей танець зветься?

Штепсель. Твист!

Тарапунька. Стоп! Не рекомендується. Штепсель. Почему?

Тарапунька. Не твого розуму діло. Танцюй інший.

Штепсель. Маэстро!

Звучить нова музика. Штепсель танцює й захоплює Тарапуньку.

Тарапунька. Оце інша справа. Як цей зветься? Штепсель. Шейк.

Тарапунька. Стоп! Не рекомендується. Давай інший.

Танцюють новий танець. Тарапунька у захопленні.

А цей як зветься?

Штепсель. Чарльстон.

Тарапунька. Стоп.

Штепсель. В чем дело?

Тарапунька. Не рекомендується.

Штепсель. Тогда вот тебе танец! (Танцює).

Тарапунька. Чого це тебе, Штепсель, конвульсії б'ють. Дригаєшся, як на мотузці. Що це таке?

Штепсель. Танец.

Тарапунька. Який?

Штепсель. "Силос". Получил премию па Всесоюзном конкурсе бальных танцев.

Тарапунька. А-а-а... А я ж дивлюсь, що хороший танець.

Штепсель. Тогда танцуй.

Тарапунька. Хай цей "Силос" корови танцюють.

Штепсель. Ответь мне, пожалуйста, почему то, что хочется танцевать, не рекомендуется, а то, что рекомендуется — не танцуется?

Тарапунька. Що ти мене питаєш, ти глядачів спитай.

Штепсель. И спрошу. Дается двадцать очков. Ответьте мне на этот вопрос. На раздумье — тридцать секунд.

Тарапунька. Що ти, Штепсель! На це питання вже тридцять років піхто відповісти не може, а ти за тридцять секунд хочеш. Штепсель, наш КВН закінчується, а хто виграв — невідомо.

Штепсель. Раз было весело, значит, все в выигрыше. А вот нужно организовать КВН, в котором одна команда должна быть разбита наголову.

Тарапунька. Яка ж це команда?

Штепсель. ТРУХА.

Тарапунька. Що це таке?

Штепсель. ТРУХА: тунеядцы, рвачи, узколобые, хулиганы, алиментщики.

Тарапунька. А друга команда: веселі, розумні, винахідливі, сміливі.

Штепсель. А какое ей название придумать?

Тарапунька. А їй придумувати не треба, вона має прекрасну назву - НАШ ЧУДОВИЙ КОМСОМОЛ!

"ОЙ ТИ, ГАЛЮ!.."



Після виступу співачки.

Тарапунька. Ми вам за неї все доспіваємо удвох.

Штепсель. А чего это тебя на вокал потянуло?

Тарапунька. А ти чув, як нашу співачку приймали? Ми з тобою цілий вечір на сцені, а нам отак ні разу не аплодували!

Штепсель. Что ж ты хочешь?.. Молодая...

Тарапунька. А ми?

Штепсель. Красивая!

Тарапунька. А я?

Штепсель. И потом, она поет!

Тарапунька. От! А що, ми не можемо заспівати? (Голосно співає). "Ой ти, Галю-ю-ю!.."

Штепсель. Не кричи! Если уж петь, то петь лирическую песню.

Тарапунька. Будь ласка. (Співає "лірично"). "Ой. ти, Галю..."

Штепсель. Нет, нет... Нужно что-нибудь в современном ритме...

Тарапунька (співає в ритмі "ча-ча-ча"), "Ой ти, Галю..."

Штепсель. Нужна песня трогательная, душевная.

Тарапунька. Це "Галя" не зворушлива?! Це "Галя" не душевна?! (До піаніста). Ану, давай! (Співав з "глибокими переживаннями").

    Їхали козаки
    Із Дону додому,
    Підманули Галю,
    Забрали з собою!

    Ой ти, Галю,
    Галю молодая!
    Підманули Галю,
    Забрали з собою!

(Розплакався).

Штепсель. Чего ты плачешь?

Тарапунька. Галю жалко... І козаків жалко...

Штепсель. Перестань плакать! Нам нужно спеть современную песню, а эта старая. Ну где ты видел сегодня казаков?

Тарапунька. Скільки завгодно! Композитор Євген Козак, співак Сергій Козак, письменник Василь Козаченко... А Жаботинський? Козак, та ще й запорізький!.. А футболісти — козаки-бомбардири!.. Так що "козацькому роду нема переводу".

Штепсель. Ну хорошо. А почему они ехали "Із Дону додому"? Непонятно, что они делали на Дону.

Тарапунька. До Ростова їздили на матч СКА — "Динамо". Вони козаки — болільники...

Штепсель. А Галя что па Дону делала?

Тарапунька. Галя? А може, вона до Шолохова в гості їздила.

Штепсель. Допустим. А вот то, что они ее "підманули" и "забрали з собою", это как-то... несовременно.

Тарапунька. Можна зробити так, щоб вона їх підманула.

Штепсель. Это как же?

Тарапунька. Починай, співай!

Штепсель. Что петь?

Тарапунька. "Їхали козаки".

Штепсель. Куда? На чем?

Тарапунька. Куди хочеш, на чому завгодно, аби їхали!

Штепсель (співає).

    Їхали козаки
    До моря весною...


Тарапунька.

    Їх зустріла Галя,
    Забрала з собою!


Штепсель.

    Ой та Галя, Галя молодая...


Тарапунька.

    Здала їм під дачу
    Конуру собачу!


От бачиш, вже реагують!

Штепсель. Наши зрители любят посмеяться над недостатками... А если мы с тобой поедем за рубеж? Там наша Галя не пройдет!

Тарапунька. Наші Галі за кордоном тріумфально проходять! Галина Уланова, Галина Олійниченко, Ізмайлова теж Галія... (Співає).

    Їздять наші Галі
    На всі фестивалі,
    В Римі й Монреалі
    Їм дають медалі.


Штепсель (співає).


    А если Гале
    Не дадут медали...


Тарапунька.

    Везе з закордону
    Шубу із нейлону!..


Штепсель. Что это такое?! Шуба!..

Тарапунька. Як що? Сувенір!

Штепсель. Ну, ты доказал, что наши Гали за границей пользуются успехом. А казаки ездят?

Тарапунька. Аякже! Ансамбль Вірського — козаки! Ансамбль Мойсеева — козаки...

Штепсель. Так поехали дальше?

Тарапунька. Поїхали! (Співає).

    Їхали козаки
    З Дону до закордону...


Штепсель. Что же, казаки в шароварах поехали?

Тарапунька. Ні! (Співав).

    Кожному, козаку
    Видали по фраку!


Штепсель. Это другое дело! Что ж было дальше?

Тарапунька (співає).

    В Лондон прилетіли -
    Вишиванки вділи!..


Штепсель. Ты уже совсем запутался. Что ж это они, получили фраки, а надели в Лондоне вышитые сорочки? Почему?

Тарапунька (співав).


    Бо сорочки
    Вишивали дочки,
    А фраки ті паршиві
    Шили в індпошиві.


Штепсель. Давай лучше подумаем, что мы будем делать, если поедем за границу!

Тарапунька. Куди?

Штепсель. Допустим, в Лондон.

Тарапунька. Будемо співати нашу "Галю"!

Штепсель. Вероятно, надо перевести ее на английский язык или петь с английским акцентом. Вот иностранцы приезжают к нам и забавно так говорят: "Здравствуйтэ", "Спасьибо"... И нам бы так нужно...

Тарапунька. А як по-англійському "здрастуйте"?

Штепсель. Хаудуюду.

Тарапунька. От ми і скажемо: "Хай-ду-ю-денькі були!"

Штепсель. И надо знать английские нравы и обычаи...

Тарапунька. Упораємось! Поїхали! (Співає).

    Їхали козаки...


Штепсель. Какие казаки? Там сэры, лорды... (Співає).

    Їхали мілорди
    Прямо із Оксфорду...


Тарапунька.

    Повстрічали леді
    На велосипеді.


Штепсель. Какие велосипеды? Это в Голландии ездят на велосипедах. А в Англии ездят в машинах: "Плимут", "Ягуар", "Ролс-Ройс"... И, кроме того, если ты говоришь "леди", то согласно этикету надо назвать ее имя.

Тарапунька. А які там прізвища бувають?

Штепсель. Шоу, Пристли, Голсуорси...

Тарапунька. Ясно! Поїхали!..

Штепсель (співає).

Їхали мілорди
Прямо із Оксфорду.

Тарапунька (продовжує).

    Бачать на "Ролс-Ройсі"
    Міс Галю Суорсі.


Штепсель.

    Міс питає гордо:
    "Куди їдуть лорди?"


Тарапунька.

    Їдем до Лондону
    Випить самогону!


Обидва виймають циліндри, надягають їх і, ніби поважні наїзники, "виїжджають" за куліси.

НА ПОВНУ СИЛУ



Штепсель. Недавно мы побывали в одном райцентре. Нас заинтересовала работа местного клуба и мы решили наведаться туда.

Тарапунька. Тим більше, що на афіші, які висіли по всьому місту, обіцяли цікаві заходи.

Штепсель. В понедельник, например, должна была состояться встреча с интересными людьми.

Тарапунька. Приходимо ми до клубу, відчиняємо двері і...

Музика, танець.

Штепсель. Товарищ заведующий! Что это значит? Где же ваши «интересные люди»?

Тарапунька (в образі завклубом). Кожна людина по-своему цікава!

Штепсель. Но мне казалось, что интересный человек должен стоять на сцене и рассказывать что-нибудь интересное остальным интересным людям.

Тарапунька. Це було б неінтересно. Найтісніший контакт між цікавими людьми виникає в танці.

Штепсель. На вторник была объявлена увлекательная лекция на тему «Новое в мире физики». Заходим в клуб...

Музика, танець.

А где же физика?

Тарапунька. А як ви її собі уявляєте цю фізику?

Штепсель. Физика изучает свет, звук, движение тел...

Тарапунька. Що ж ви хочете? Світла у нас вистачає, звуку, самі чуєте, хоч завались, і всі тіла знаходяться у постійному русі.

Штепсель. Среда была отведена диспуту о любимых литературных героях.

Музика, танець.

Каким литературным героям посвящен вечер?

Тарапунька. Оліверу Твісту і бравому вояку Шейку.

Штепсель. Четверг. На афише: "Географическая викторина!"

Музика, танець.

Какое отношение это имеет к географии?

Тарапунька. Найбезпосередніше. Сьогодні танцюємо український козачок, аргентинське танго, французьку кадріль і чеську польку. Отже, білих плям на карті майже не лишається.

Штепсель. В пятницу состоялся вечер пенсионеров.

Музика, танець.

Какая программа сегодня?

Тарапунька. Па-де-грас, па-де-катр, па-де-пен-сія. Коротше, па-де, доки не упаде...

Штепсель. Но в зале нет ни одного пенсионера!

Тарапунька. Не хвилюйтеся. Потанцюють так з місяць — з'являться.

Штепсель. Субботняя афиша предлагала показ работы всех кружков. И снова танцы!

Музика, танець.

А где же ваши кружки?

Тарапунька. А ви хіба не бачите? Усі гуртки працюють па повну силу. Студія художників малює афіші до танців, гурток «Умілі руки» продає квитки у касі, хорова капела хором танцює, а юні астрономи під зорями на даху. Чуєте, тупотять?

Штепсель. Занимаются?

Тарапунька. А як же?! У нас усі працюють. Хто не працює, той не танцює!

Штепсель. Заглянули в клуб в воскресенье. Работа кипит! А как называется это мероприятие?

Тарапунька. Ніяких заходів. Сьогодні ж неділя! Маємо ми, нарешті, право хоч один день трошки потанцювати?!

Музика, танець.

ПОКАЗОВИЙ ЗООПАРК



Тарапунька. А зараз виступить непереверше-ний артист театру, кіно і естради...

Штепсель. Погоди! У нас новый артист появился?

Тарапунька. Ні. Всі старі.

Штепсель. Кого же это ты так расписываешь?

Тарапунька. Тебе.

Штепсель. Меня?! Какой же я непревзойденный?

Тарапунька. А ти що хотів, щоб я тебе великим назвав?

Штепсель. Безобразие! Это же типичная показуха. Как тебе не стыдно?

Тарапунька. Що ти розкричався? Подумаєш, назвав Штепселя великим. Ти на справжніх окозамилювачів кричи. Тих, що в управліннях, магазинах, зоопарках...

Штепсель. Какое отношение очковтирательство имеет к зоопарку?

Тарапунька. Спробуємо показати. (В образі директора). Що новенького?

Штепсель (в образі заступника директора). Телефонограмма сверху. Сегодня в шесть вечера наш зоопарк посетит комиссия.

Тарапунька. Та-ак. Негайно посипати доріжки піском, надраїти клітки, розвісити транспаранти! Далі — рибі видати парасольку, корові — сідло, собаці — п'яту ногу! При вході поставити папугу: хай виголосить вітальну промову.

Штепсель. А успеет ли подготовить?

Тарапунька. Вона у нього одна на всі випадки. Які в нас тварини на центральній алеї?

Штепсель. Зебры.

Тарапунька. Непогано, але всі вони надто Строкаті. Пофарбувати усіх в чорний колір.

Штепсель. Жирафы.

Тарапунька. Повкорочувати шиї до стандартних розмірів.

Штепсель. Ослы.

Тарапунька. З глузду з'їхав! Негайно повикидати всіх ослів з головних кліток!

Штепсель. Поднимут страшный рев.

Тарапунька. Поїде комісія — поновимо! Хто ще?

Штепсель. Верблюд.

Тарапунька. Категорично заборонити йому плюватися.

Штепсель. Напрасный труд. Горбатого могила исправит.

Тарапунька. Тоді постав до нього в клітку плювальницю. Все. Які претензії у звірів?

Штепсель. Леви скаржаться на нудьгу.

Тарапунька. Кинь їм культмасовика на розтерзання.

Штепсель. Кенгуру досі носяться із своїми дітьми.

Тарапунька. Влаштуй усіх дітей в ясла... Одноденні.

Штепсель. Ежи не могут приобрести электробритв. В магазин не завезли.

Тарапунька. Поголити їх за рахунок дирекції! Поїде комісія — вирахувати із зарплати. Все?

Штепсель. Как будто все...

Тарапунька. Тепер щодо урочистої частини. Терміново зроби з мухи слона і посади у президію. Концерт, як завжди: танець маленьких лебедів виконають ведмеді, арії з опер проспіває бегемот, а на прощання...

Штепсель. На прощання все звери хором споют:

    Гуси, гуси!
    Га-га-га!
    Есть хотите?
    Нет, нет, нет!

Тарапунька. Молодець! Второпав.

Штепсель. К сожалению, я вынужден вас огорчить. Тут еще одна телефонограмма: приказано за очковтирательство и нечеловеческое отношение к животным снять нас с работы.

Тарапунька. Ясно. Гадаєш, я не знаю, хто під мене підкопався? Крокодил! Слідами його виступів!
Make your own free website on Tripod.com