Р. Віккерс

Містерія-буфф

(За В.Маяковським)

МІСТЕРІЯ-БУФФ. Комбінований (графічно-натурний), 5 ч., 1969. Сценарій Р. Віккерса (за мотивами однойменної п'єси В. Маяковського), режисер Д. Черкаський, художники І. Будзь, Р. Сахалтуєв, композитор Г. Фіртич.

На тлі зоряного неба звучить мелодія пародійного хоралу, і пропливають титри фільму.

Контрастом до мелодії вступає типовий матчиш початку століття. Його танцюють зірки й планети. Симпатичний м'ячик-Земля старається більше за інших, безжурно прокреслюючи по небу химерні фігури. Сонце лагідно усміхається йому. Раптом радісний вираз на його обличчі різко міняється.

Сонце бачить, що Земля вже не танцює, а судомно смикається, силкуючись вирватися з пут паралелей і меридіанів. Вони, як сталеві троси, обхопили Землю і стягують її дедалі тугіше... Материки проглядають крізь цю мережу, як крізь тюремні грати.

Землю тягнуть до себе за трос Сім Чистих. Це: Капіталіст — сухорлявий ділок у котелку, Офіцер — уособлення воєнщини, Аристократ — у циліндрі й білих рукавичках, Піп — волохата потвора. Інтелігент — у пенсне й з борідкою, Пан — товстопузий землевласник, Дама — модниця початку століття.

Уся ця сімка затягла Землю на величезний стіл і почала ділити її між собою. (Вікнам РОСТА роботи Маяковського властиві різкі побільшення фігур і предметів. Так, Земля на плакатах поета то постає безмежною перед мужиком, то обертається на кавун у зубах експлуататора. Фільм має бути витриманий у стилі поетики й малюнків Маяковського).

Що ж сталося з кавуном-Землею?

Офіцер вихоплює шаблю з піхов і хвацько відсікає криваво-зелену скибку.

Пан глитає шматок за шматком разом із шкурками, не жуючи. Прямо на наших очах росте панське черево.

Піп уп'явся зубами в кусень, набагато більший за його власний зріст. Його голова застряла, і він не може висмикнути її.

Аристократ відколупує десертною ложечкою шматочки від скибки на фамільному блюді.

Капіталіст перевершив усіх. Він заштовхує шматки Землі у складний соковидушувальний апарат. Багряні струмені течуть із крана, наповнюючи бокали.

Капіталіст потягує сік через соломинку, наче коктейль.

Дамі та Інтелігенту не лишається нічого, як задовольнитися шкурками й недогризками. Дама десь ухопила шмат, але Інтелігент відібрав його, відштовхнувши Даму. Вона скаржиться Панові.

Пан зголошується помирити їх. Він видирає з рук нахаби кусень, Дама щиро зворушена, тепло дякує Панові, але той на очах у сторопілої особи прекрасної статі з плямканням з'їдає солодкий шмат.

Обурений Аристократ кидається на Пана, але, послизнувшись на шкурці, падає, збиваючи з ніг Офіцера. Вони б'ються.

Піп, висмикнувши голову зі свого величезного кусня, мчить до тих, що б'ються, з наміром розборонити їх, та, доскочивши, сам починає гамселити їх хрестом.

Дама,  жахаючись, затуляє руками очі, але жувати не перестає.

Капіталіст, спостерігаючи за бійкою, регоче, обстрілюючи всіх недоїдками. Та от одна шкурка зрикошетила і поцілила йому прямо у фізіономію. Розлютившись, Капіталіст кидається на клубок тіл.

Бійка в розпалі. Шугають із посвистом шматки Землі і відірвані руки, ноги, голови озвірілих Чистих... Все сплітається у клубок ліній і плям, які шалено обертаються, сіпаються, миготять...

Бійка супроводжується справжніми звуками війни: посвистом куль, скреготом заліза, кулеметними чергами, гуркотом вибухів.

Поволі обертається Земля. З неї, зраненої і знівеченої, скапує, стікає, б'є фонтанами чорна з червоною піною рідина.

Виникають фотокадри часів першої світової війни:  убозтво, виснажлива   праця,   смерть...

    Ми вже знайомі з Чистими — тими, хто затіяв всесвітню колотнечу. Тепер зустрінемося з Сімома Нечистими — тими, хто найбільше потерпав через нав'язану участь у цій кривавій бійці.

Крокує Солдат, провалюючись в окопи, розриваючи грудьми колючий дріт загороджень. Крокує по червоних калюжах.

Упрівши до сьомого поту, Робітник штовхає візка, навантаженого снарядами. Селянин у личаках оре у полі. Вибух — його конячина падає вбита. Тоді він сам упрягається в плуг.

Повалений Темношкірий здіймає до неба руки. З неба падає кривавий дощ. На піднятих руках з'являються окови.

Бомба поціляє в бібліотеку. Ошалілий Студент прожогом вискакує звідти.

Праля опускає в озерце білизну, виймає — з мокрої тканини стікають   червоні   потоки.

Вулкан вивергає червону лаву. Жовтошкірий тікає від кривавої повені. Але вона настигає його. Він борсається вже по коліна, потім   по   пояс   у   червоній   твані...

Земля тоне у криваво-чорних хвилях. Тонуть могили, тонуть церкви, тонуть хмарочоси...

Земля дедалі глибше занурюється у багряне похмуре море. Червоні   хвилі   вже  затопили   екватор...   Уже  підступають  до  полюса. На цих кадрах звучить голос Маяковського:

    Суть першої дії така є:
    Земля протікає.
    Потім, як від окропу,
    всі тікають від революційного потопу.
    Полюс захльостує.
    Знайти схов де ж іще?
    І всі будувати починають
    навіть не ковчег,
    а ковчежище *.
       * - Поетичні уривки дано в перекладі О.М. Новицького


Із багряного океану видніється тільки шматочок Землі, білий п'ятачок — полюс.

Рятуючись від потоку, по меридіанах, як по канатах, лізуть угору Чисті.

Офіцер спритно видряпується по канату. Знизу за його канат хапається Пан. Офіцер розрубує канат, і Пан летить сторч головою. Одначе йому все-таки вдається ухопитися за канат, по якому лізе Піп. Під вагою двох тлустих тіл канат сповзає вниз.

А Капіталіст Із Дамою, завдячуючи цьому, як на ліфті зносяться вгору — спрацьовує   своєрідний   блок.

Аристократ та Інтелігент вчепилися за канат-паралель, сидять, як мокрі ворони, аж пальці їм зсудомило, й плачуть. Чорна хвиля, здибившись високим гребенем червоної піни, лизнула їм п'яти. Вони скочили, наче білки, подряпалися до полюса.

Нечисті підтягуються на канатах, допомагаючи одне одному. Робітник сильними руками обережно смикає вгору канат із Пралею.

Селянин і Жовтошкірий, як на носилках, волочать пораненого Солдата.

Але, коли вони всі виповзають на білий п'ятачок, блискучий від льоду, океан підступає настільки, що ледь не набігає на їхні ноги.

Офіцера б'ють дрижаки, Капіталіст уп'явся в земну вісь, Піп б'є поклони... Лише Інтелігент простягає руки Нечистим.

Нечисті, які стояли монолітною групою, позасукувавши рукава, беруться до роботи. Кожен хапає по два стальних меридіани і підтягує до себе. Із цих стальних тросів вони згинають каркас ковчега.

Ще зусилля — і паралелі, як обшивка, лягають з усіх боків каркаса — ковчег готовий.

Чисті метушаться довкола тих, що працюють: Піп благословляє хрестом, Капіталіст намагається командувати, Інтелігент поривається допомогти, але тільки заважає... А коли посудина захиталася на хвилях, що підхопили її, Дама зааплодувала. Ковчег був схожий на щось середнє між старомодним пароплавом і географічним глобусом. На бортах видно було обриси материків. Ось заклубочився дим із труби, закрутилися лопаті, Земля-ковчег попливла по посвітлілих баранчиках хвиль.

Голос Маяковського:

    У другій дії
    в ковчезі подорожує публіка:
    тут тобі і самодержавство,
    і демократична республіка.


На палубі ковчега під розкішним тентом — салон для Чистих. Вони вже встигли причепуритися і виглядають блискуче — Офіцер при хрестах і медалях, Аристократ у фраці, Дама у пишному вбранні.

Інтелігент сідає за рояль, розгортає ноти, що стоять на пюпітрі. "Свобода" — написано в нотах. Одним пальцем він починає вистукувати мелодію канкана. Чарки на столі починають підстрибувати в ритм.

Дама починає танцювати. Капіталіст аплодує їй. Офіцер підкручує вуса. Тільки Попові зле — шмат застряв у нього в горлі.

А внизу, в похмурому машинному відділенні працюють у ритмі канкана Нечисті. Палають у топках вогні, миготять шатуни й важелі.

Селянин і Солдат, тяжко позгинавшись, котять тачки з вугіллям. Робітник і Студент набирають його на лопати й кидають у топку. Жовтошкірий і Чорношкірий носять вгору і вниз по сходах кошики з винами й стравами для Чистих... Праля пере білизну, збиваючи гори білої піни...



У піняво-мереживній сукні Дама витанцьовує канкан на сніжно-білій   скатертині.

На пюпітрі у нотах напис: "Рівність". Інтелігент, розпалившись і знявши піджака, грає вже не тільки пальцями, а й ліктями. Поряд із Дамою вже танцює Офіцер. Пан підскакує від задоволення й жує в ритмі танцю. Піп хреститься так само в ритм. Капіталіст пихкає сигарою. Дим.

У клубах диму Нечисті вовтузяться у трюмі. Над їхніми головами вгинається палуба. Вони підпирають її дрючками, мітлами, лопата­ми, але усе це лопається й переламується, не витримуючи трясіння.

Тоді бідолахи підставляють спини й плечі під дошки палуби і, вибиваючись із сил, утримують на своїх горбах шалену круговерть...

Інтелігент грає вже не тільки руками, а й ногами. На пюпітрі стоїть напис "Братерство".  Канкан сягає ритмічного піку.  Танцюють усі, танцюють   оскаженіло,   невтримно. Капіталіст   вибиває   чечітку   на   сніжно-білій   скатертині.



Піп, плутаючись у рясі, танцює під мелодію канкана навприсядки.

Пан обіймається й цілується з Аристократом.

Дама вже напівроздягнута.

Офіцер очманіло випалює із пістолета прямо в Сонце.

Палуба ходить ходором. Дошки тріщать, от-от зламаються, — Нечисті, зігнувшись у три погибелі, ледве вдержують Чистих, які танцюють вже майже на їхніх спинах.

Ось вистромилася крізь пролом у підлозі голова Селянина. Але черевик Капіталіста втиснув її назад у трюм.

Танцює рояль, стіл.

Танцює на хвилях увесь ковчег.

Робітник у трюмі плюнув спересердя, махнув рукою й випростався.

Кинули тримати палубу й інші Нечисті.

Палуба з тріском і гуркотом провалюється, і Чисті, все ще танцюючи, летять униз.

У закіптюженому брудному трюмі вони продовжують конвульсивно сіпатися — ніяк не можуть спинитися.

А Нечисті, вийшовши нагору, бачать нарешті Сонце. Сонце усміхається їм. Назустріч радісним променям Сонця вгору по щоглі злітає червоний стяг.

Це   Робітник  і   Селянин   підняли   його.

Студент підходить до поламаного піаніно й починає награвати на ньому революційний етюд.

Нечисті очищають палубу від ознак владарювання Чистих: геть за борт летять обскубаний двоголовий орел, офіцерські еполети, рукавички Аристократа, рештки бенкетування...

Робітник   стає  до   штурвала   оновленого   ковчега.

Солдат  ходить   вздовж   огородженого   борту.

Сонце   заходить  за   виднокіл...

У трюмі, у відблисках полум'я топки, товчуться колишні Чисті.

Дама  заливається   брудними   сльозами.

Офіцер гризе лікті від безсилля й люті.

Піп молиться, але не на ікону, а на Капіталіста.



Раптом Інтелігент скочив, як ужалений. Обличчя його сяє радістю. Всі кинулися до нього.

Судячи з реакції, його ідею схвалено. Піп благословляє Пана. Аристократ і Офіцер хапають його і, розгойдуючи, як таран, гепають Пайовою головою у стелю трюма.

Ніч. Над очищеним і цілковито зміненим ковчегом повис Місяць. Сплять потомлені Нечисті. Лише Солдат не спить, він із гвинтівкою в руках пильнує на кормі.

Із димової труби вилазить Інтелігент. Він оглянувся, стиха свиснув. І от Чисті один за одним полізли із труби. Труба, вигинаючись, передає обриси тіл тих, хто вилазить.

У місячному світлі, замурзані й обідрані, вони скидаються на чортів.

Офіцер   і  Аристократ   вилізли   разом,   удвох.

Останнім ліз Пан, але захряс у трубі — голова висунулася, а черево не проходить. Він рвонувся туди-сюди і раптом пішов по палубі з тулубом у трубі, як у панцері.

Офіцер і Аристократ непомітно підкралися до Солдата, обеззброїли його і зв'язали, заткнувши рот кляпом.                                           

Із якогось люка Чисті витягли зброю: гвинтівки, пістолети, кулемети. Тепер вони озброєні до зубів.



Піп і Пан пожадливо метнулися до продовольчого складу. Виривають шматки один у одного. Піп ударяє Пана хрестом по залізному животу. Лунає дзвін.

Тієї ж миті на галас зіскакують зі своїх місць Нечисті, хочуть кинутися у бій, але Офіцер і Аристократ шаблями перерубують тро­си, на яких натягнуто ванти. Павутина вантів, як сіть, обплутала Нечистих, зв'язала їхні рухи.

Офіцер із смолоскипом шугає по палубі, підпалює щогли, троси, діжки... Ковчег охоплений полум'ям.

Інтелігент вихлебтав діжу вина, шевелюра його розкуйовдилася; він, похитуючись, іде на Нечистих, стріляючи по своїх і чужих.

Капіталіст, тримаючи Аристократа на повідку, наче собаку, нацьковує його на зв'язаних Нечистих. Той люто гарчить і накидається на них.

Пан не перестає їсти. Він розбухає настільки, що труба на його череві лопається.

Чисті тягнуть обплутаних Нечистих до щогли. На реї Інтелігент уже приготував для них шибеницю. Погойдуються на вітрі сім петель.

Чисті влаштовують під шибеницею дикий шабаш. Пролетарі гордо зносять глум.

Солдату вдається зубами розв'язати вузол. Визволившись із пут, він кидається на допомогу товаришам.

Метким рухом Солдат кидає у гурт Чистих гранату. Вибух. Чортів-чистих розкидало по палубі. Нечисті вільні.

Вони йдуть у наступ на гнобителів. Робітник вихопив з рук Офіцера шаблю і зійшовся з ним врукопаш.

Селянин задер на Попові рясу і відшмагав його віником.

Чорношкірий загнав Капіталіста під щоглу.



Голос Маяковського:

    В третій дії показано,
    що робітникам
    не треба боятись недругів запеклих,
    навіть чортів серед пекла.


Нечисті відтісняють експлуататорів до борту.

Офіцер віддає честь і, діставши штурхана ногою, злітає в небо.

Аристократ летить за борт, пославши поцілунок на віддалі своїм друзям.

Капіталіст зі щогли зривається в небо, як реактивний літак.

Піп пливе в океані на хресті, наче той, що зазнав аварії, на уламкові щогли.

Даму, яка намагається також ухопитися за хреста, Піп безцеремонно відсилає на дно.

Сонце радісно усміхається переможцям. Ковчег знову оновлено. Тепер він більше нагадує дирижабль, а не корабль.

Розігнавшись по морю, він відривається від водяної поверхні і по сонячній стежині зноситься вгору.

Голос Маяковського:

    "М?СТЕР?Я-БУФФ" - ДОРОГА. ДОРОГА РЕВОЛЮЦ?Ї. Н?ХТО НЕ ПЕРЕДБАЧИТЬ ТОЧНО, ЯК? ЩЕ ГОРИ ДОВЕДЕТЬСЯ ВИСАДЖУВАТИ В ПОВ?ТРЯ НАМ, ХТО ЙДЕ Ц?ЄЮ ДОРОГОЮ. СЬОГОДН? СВЕРДЛИТЬ ВУХО СЛОВО "ЛЛОИД-ДЖОРДЖ", А ЗАВТРА ЙОГО ?М'Я ЗАБУДУТЬ САМ? АН-ГЛ?ЙЦ?. СЬОГОДН? ДО КОМУНИ РВЕТЬСЯ ВОЛЯ М?ЛЬЙОН?В, А ЧЕРЕЗ П?ВСОТН? РОК?В, МОЖЛИВО, В АТАКУ ДАЛЕКИХ ПЛАНЕТ РИНУТЬСЯ ПОВ?ТРЯН? ДРЕДНОУТИ КОМУНИ.


На цьому тексті пролітає в кадрі корабель пролетарів. Ось він минає хмару, на якій скаженіє знайомий нам Офіцер — тепер він чимось нагадує Гітлера. Корабель піднімається вище й вище. Ось із хмари махає руками обурений Капіталіст, схожий на дядю Сема з карикатур. Корабель-ракета лине до Сонця.

Важко пізнати в зоряному кораблі колишній ковчег. І Нечисті стали зовсім іншими. Вони стоять на борту ракети у світлих костюмах космонавтів.

Із планет, що пролітають мимо, їх вітають такі ж, як і вони, — вітають червоними знаменами.

Попереду — Сонце. По шляху-Райдузі йдуть до нього наші космонавти. Перший досягає Сонця Робітник. Він знімає його з неба і передає Пралі. Але на небі продовжує світити те ж саме Сонце, воно не щезає й не меншає. Робітник знімає з нього ще шість сяйних дисків-світил і роздає їх кожному, хто був його супутником на шляху до Сонця.



Р.ВИККЕРС

МИСТЕРИЯ - БУФФ

по Маяковскому

(сценарий мультипликационного фильма в 2-х частях)

г.Киев - 1966 год

"Мистерия-буфф" - дорога. Дорога революции. Никто не предскажет с точностью, какие ещё горы придётся взрывать нам, идущим этой дорогой. Сегодня сверлит ухо слово "Ллойд-Джордж", а завтра имя его забудут и сами англичане. Сегодня к коммуне рвётся воля миллионов, а через полсотни лет, может быть, в атаку далёких планет ринутся воздушные дредноуты коммуны.

В будущем все играющие, ставящие, читающие, печатающие "Мистерию-буфф", меняйте содержание - делайте содержание её современным, сегодняшним, сиюминутным".

Руководствуясь этими указаниями В.В Маяковского, автор предлагает сценарий мультипликационного фильма, где несколько видоизменены с точки зрения сегодняшних событий сюжетные линии первоисточника.

По чистому небу кружат звёзды, планеты, Солнце. Пасутся разноцветные барашки-облака. Весёлым мячиком прыгает земля... Титры:

МИСТЕРИЯ - БУФФ

(по Маяковскому)

Жёлтозеленопятнистый арбуз-земля, связанный канатами параллелей и меридианов, проплывает по экрану...

Офицер выхватывает саблю, с размаху отрубает кус арбуза и запихивает его в карман галифе...

Поп давится, поглощая глобус вместе с корками...

Аристократ ковыряет ломтики десертной ложечкой...

Дама соорудила из корки модную шляпу, а кусочком арбуза намалевала себе алые губки...

А у Капиталиста давилка из арбуза сок выжимает, и он тянет его, как коктейль, через соломинку...

На оставшийся ломоть земли бросаются Аристократ и Офицер. Поп, разнимая их, норовит урвать себе кус. Завязывается драка. Поп орудует крестом, аристократ тростью, офицер саблей. Дама в ужасе закрывает глаза руками. Но жевать продолжает. Капиталист обстреливает всех скользкими арбузными косточками...

Летят зелёные корки, брызжет алый сок...

Свист пуль, скрежет железа, грохот взрывов...

Строй солдат гонят на толпу кузнецов. Взрыв. Остались в живых лишь двое - Солдат и Кузнец...

Кучи тел, ручьи крови...

Крестьянка стирает в озерце бельё. Опускает белоснежным, вынимает красным - озеро кровавое...

Негр ищет спасения от преследующего его алого ручейка. Он воздевает руки к небу. А с неба хлещет кровавый тропический ливень...

Красной лавой извергается вулкан. Жёлтый убегает от потоков крови. Но она уже по колено, по пояс...

Тонет в крови земля. Тонут могилы, тонут церкви, тонут небоскрёбы...

Бегут все действующие лица. Звучит заупокойный хорал. Титры:

СУТЬ ПЕРВОГО ДЕЙСТВИЯ ТАКАЯ:
ЗЕМЛЯ ПРОТЕКАЕТ,
ПОЛЮС ЗАХЛЁСТЫВАЕТ,
РУШИТСЯ ПОСЛЕДНЕЕ УБЕЖИЩЕ,
И ВСЕ НАЧИНАЮТ СТРОИТЬ
ДАЖЕ НЕ КОВЧЕГ,
А КОВЧЕЖИЩЕ.

Потоп. Из мирового океана торчит лишь остаток остова земли. На полюсе-пятачке сгрудились чистые и нечистые, знакомые нам по прологу.

Аристократ чертит тростью на льдине корону. Капиталист дорисовывает трубу. Офицер намалевал пушку, Поп - крест, Дама - флажки...

Проект ковчега показали нечистым. Они взялись руками за стильные прутья меридианов, потянули их на себя, и вот уже семь шпангоутов образовали каркас ковчега. Ещё усилие и параллели, как ленты обшивки, превратились в борта...

Спасённая, переоборудованная в ковчег, земля качается на алых волнах безбрежного океана...

На верхней палубе под роскошным тентом - салон для чистых. Все они при полном параде, в роскошных костюмах.

"Свобода" - написано на нотах, стоящих на пюпитре рояля перед аристократом. Он ударяет по клавишам, звучит мелодия канкана...

Рюмки на столе начинают подпрыгивать...

Поп крестится возмущённо...

В мрачном трюме копошатся нечистые. В ритм мелодии Кузнец загружает топку углём, Крестьянка тащит наверх по шатким доскам корзину с одеждой, Негр волочит блестящую обувь, китаец, сбиваясь с ног, несёт блюдо с едой...

На пюпитре "Равенство". Канкан продолжается в более живом темпе. Танцуют Дама и Офицер. Поп плюётся - палуба трясётся. Капиталист пыхтит сигарой. Дым...

В облаках дыма нечистые в трюме. Над их головами прогибается палуба. Они подставляют палки, метёлки, лопаты - всё это ломается, не выдерживая тряски.

Тогда, спасая свои жизни, они подставляют спины и плечи под доски и, выбиваясь из сил, держат эту карусель...

Аристократ переворачивает ноты. "Братство". Канкан в бешеном темпе. Капиталист танцует на белоснежной скатерти. Поп, путаясь в рясе, пляшет трепака под мелодию канкана. Офицер рубит саблей мачты и трубы...

Палуба ходит ходуном. Продавилась и вылезла в салон половина кузнеца. Он помахал возмущённо руками, но его никто не стал слушать. Стукнули люстрой по голове - и продолжают танцевать.

Танцует рояль, стол, весь ковчег. Титры:

ВО ВТОРОМ ДЕЙСТВИИ
В КОВЧЕГЕ ПУТЕШЕСТВУЕТ ПУБЛИКА:
ТУТ УЖЕ НЕ САМОДЕРЖАВИЕ,
А ДЕМОКРАТИЧЕСКАЯ РЕСПУБЛИКА.

Нечистые, махнув рукой, бросили своё неблагодарное дело. Палуба не выдержала и провалилась, увлекая за собой танцующих...

* * *

Нечистые вырвались на солнце. Они латают палубу, сметают за борт следы шабаша, украшают мачты красными флагами.

Бывшие чистые возятся в угловой пыли трюма. Дама плачет, размазывая чёрные слёзы, Поп извозился в нефти. Попытались вырваться наверх - не пускают.

Тогда, похожий от угольной пыли на чёрта, Офицер, взобравшись на головы Капиталиста и Аристократа, дотянулся до рычага с изображением черепа и скрещённых костей, и рванул его изо всей силы...

Ковчег опрокинулся вверх дном... Солнце померкло... Закипела вокруг вода, загорелись на ней пятна выплеснувшей нефти. Земля-корабль оказалась посреди геены огненной...

В языках пламени броневое днище ковчега стало пузыриться башнями, опоясываться колючей проволокой...

На киле (теперь он стал капитанским мостиком) дёргается в дьявольских конвульсиях главный чёрт - Офицер, а чёртова команда, состоящая из перемазанных углём чистых, восторженно приветствует его, вскидывая вверх вытянутые руки...

Поп ловко превратил крест в свастику, благословил Офицера и мостик-танк пополз по сферическому днищу ковчега, а под его гусеницами поплыли цветовые пятна, очертания стран Европы...

Коричневое чудовище, изрыгая фонтаны огня, прижимает к самому краю земли-ковчега Солдата с винтовкой, Кузнеца с молотом и Крестьянку с мотыгой...

Впереди - выжженное коричневое поле. Позади - пропасть.

И Солдат, ринувшись вперёд, накрывает грудью огнедышащую амбразуру. На его груди вспыхивает вычерченная огнём кроваво-красная звезда...

Крестьянка бросилась к раненому Солдату...

Танк застрял и разъярённый чёрт-Офицер схватился с Кузнецом врукопашную...

Чадят адские печи в концлагере, где узники-нечистые пытаются разорвать огненную проволоку...

Чёрт побеждает Кузнеца. Он обвил его хвостом, дышит на него пламенем...

На зелёной лужайке Капиталист и Аристократ спокойно играют в крокет. Стучат молотки, катятся по травке шары. Только это не шары, а человеческие черепа...

Кузнец одолевает Чёрта. Он раскручивает его за хвост и запускает вверх...

Узники разорвали проволоку концлагеря...

Негр танцует чечётку на чёртовой башне.

Титры:

В ТРЕТЬЕМ ДЕЙСТВИИ ПОКАЗАНО,
ЧТО РАБОЧИМ
НИЧЕГО БОЯТЬСЯ НЕ НАДО,
ДАЖЕ ЧЕРТЕЙ ПОСРЕДИ АДА.

Взрыв салюта. Летят вверх сквозь облака, выброшенные с ковчега Черти-нечистые... Пролетая сквозь облака, они очищаются от чёрного цвета, цепляются за тучки и с любопытством смотрят вниз, на землю...

Над ковчегом сверкают гроздья радостных огней. Нечистые празднуют победу...

* * *

Высвободившись из адского пламени, ковчег-шар медленно отрывается от океана и свободно взмывает ввысь, сменяя ржаво-коричневый покров на зелёно-голубой...

Шар-землю задерживают облака. Он покачнулся и застыл.

Аристократ - крылатый и с ангельским нимбом встречает нечистых райской мелодией, исполненной на трубе...

Порхающий ангел-Поп крестом-ключом отворяет врата. Стоило нечистым пройти несколько шагов, как Поп захлопнул врата на тот же крест-задвижку. Титры:

ЧЕТВЁРТОЕ ДЕЙСТВИЕ -
СМЕЙТЕСЬ ГУЩЕ!
ПОКАЗЫВАЮТСЯ
РАЙСКИЕ КУЩИ.

Сияя нимбом, является из облака нечистым сам всемогущий Господь Бог-Капиталист. Повелительный жест и перед пришельцами разворачивается облако-рулон.

На облачной рекламе, среди домов-гигантов и неоновых огней танцует человек без головы...

Негр позавидовал танцующему человеку и вставил голову в отверстие. Немного потанцевал, к удовольствию своих друзей Господа-Капиталиста и попытался войти в отель на картине. Но ангел-Аристократ вышиб его на площадь...

Он сунулся в ресторан - ангел-Офицер сапогом вытолкнул его.

Трепетно поднимается Негр по ступеням колледжа. Ангел-Поп включает вращающуюся дверь и Негр снова на мостовой.

Он припадает к подолу платья Статуи Свободы (это знакомая нам Дама) но ангелы-куклукс-клановцы набрасывают ему на шею лассо и волочат на помост...

Зажигается огонь на помосте. Негр пытается вырваться из петли...

А Господь-Капиталист уже движет на нечистых другое чудо. Под грохот джаза веселится ресторан. Там пьёт и веселится новобранец (с отверстием вместо головы). На коленях у него та же Дама-красотка.

Ангелы воткнули голову Солдата в отверстие. Но стоило ему попасть в эту Картину, как облачная реклама растаяла...

Солдат в реактивном самолёте, прикручен ремнями к креслу. Вокруг облачки от разрыва снарядов...

Под самолётом вырастают на Земле атомные грибы...

Внизу падает на землю Жёлтый.

Самолёт вспыхнул и падает вниз.

Быстро приближается земля, а там Солдата уже ждёт яма, а в ней гроб...

Солдат в гробу. Поп ангел отпевает его. Картина застыла. Только голова нечистого вертится в отверстии, взвывая о помощи...

С другой рекламы зовёт на помощь горящий в пламени негр...

Нечистые высвобождают друзей, топчут рекламные пузыри, наступают на ангелов-чистых. Те бегут, увязая в облаках.

На краю рая, похожем на очертания континента, пять нечистых дают под зад пяти чистым...

Драпают бывшие чистые по небесам и застывают на них созвездиями-карикатурами...

Капиталист по дороге рассыпал золото - это Млечный Путь...

Дама промелькнула хвостатой кометой...

От Попа только большой крест остался...

Офицер потерял штаны - так и запечатлён в звёздном небе...

* * *

Все эти созвездия перед нечистыми, штурмующими небо в ковчеге-ракете. Титры.

ПЯТОЕ ДЕЙСТВИЕ -
БУДУЩЕЕ -
ВЕСЬ ЗАЛ,
СМОТРИ
ВО ВСЕ ГЛАЗА!

Трудно узнать в звёздном карабле бывший ковчег. И нечистые стали другими. Кузнец в белом халате только нажимает на кнопки, а механические руки управляют штурвалом. Крестьянка читает книгу стихов Маяковского, Солдат показывает разноцветным детишкам макет старого ковчега, в котором началось когда-то путешествие в будущее.

С других планет такие же нечистые приветствуют их красными знамёнами.

Вперёд - Солнце. По дороге-Радуге идут к нему наши космонавты. Первым достигает Солнца Кузнец. Он снимает его с неба и передаёт Крестьянке. Но солнце продолжает светить. Кузнец снимает с него ещё четыре диска-светила и раздаёт каждому из своих спутников по Солнцу!

Make your own free website on Tripod.com